Скоро наздожене

Кожен тв?й рух - це ще одна з?рка на стел?.
Кожен тв?й подих - це ще один св?т у Клода Моне.
Зараз м?й дух немов у безлюдн?й пустел?,
А ти десь далеко, ти вже майже забула мене.

Я намагаюсь не сумувати, коли без мене щаслива.
Я намагаюсь не кричати, коли ти кажешь "То й що?"
Я зрозум?в, що десь вже ? неймов?рна злива,
Яка у секунду може змити м?ж нами все у аби що.

Холодний погляд. Холодний дотик тво?х рук.
В?н ран?ше гр?в так солодко, був наче в'яз.
А зараз у мою сторону кожен тв?й рух
Н?би зроблен через останн? сили м'яз.

Я просто не можу ?сти, коли ти сидиш
Десь там, за к?лометри, та соромишся мене.
Робиш вигляд, немов мене нема, як н?ж
М?ж ребрами твоя рука до серця жене.