Потрясающий рассказ про Кота Маркиза. Б. Смирнов
1-е изд. Альманаха Братья наши меньшие
Ольга Мальцева-Арзиани2
Потрясающий рассказ про Кота Маркиза (Борис СМИРНОВ) http://www.stihi.ru/2014/12/11/1409
Дивовижна розпов?дь про кота Марк?за
Розпов?м про довгу безкорисну дружбу з котом - справд? ц?кавою особист?стю, з якою п?д одним дахом пров?в двадцять чотири рад?сних роки. Марк?з народився на два роки ран?ше за мене, ще до Велико? В?тчизняно? в?йни. Коли фашисти з?мкнули навколо м?ста к?льце блокади, к?т зник. Це нас не здивувало: м?сто голодувало, ?ли все, що л?тало, повзало, гавкало та нявкало.
Незабаром ми перебралися в тил ? повернулися т?льки в 1946 роц?. Саме в цей р?к у Лен?нград з ус?х к?нц?в Рос?? почали завозити кот?в ешелонами, спод?ваючись знайти порятунок в?д наглих та прожерливих пацюк?в. ? ось одного ранку, хтось почав рвати к?гтями двер? та дерти горлянку. Батьки в?дчинили та ахнули: на пороз? стояв здоровенний чорно-б?лий котище ? дивився на батька й мати. Так, це був Марк?з, який повернувся з в?йни. Шрами – сл?ди поранень, вкорочений хв?ст ? рване вухо казали про пережит? важк? часи. Не дивлячись на це, в?н був повний сил, здоров’я та в м?ру товстенький. Н?якого сумн?ву в тому, що це Марк?з, не було: на спинц? в нього з самого народження катався жировик, а на б?лосн?жн?й ши? красувався чорний артистичний ?метелик?.
К?т обнюхав хазя?в, мене, майно в к?мнат?, звалився на диван ? проспав три доби без ?ж? та води. В?н нервово перебирав вв? сн? лапками, нявчав, ?нод? нав?ть муркот?в п?сеньку, пот?м зненацька оскалював пазур? ? гр?зно шип?в на уявного ворога. Марк?з швидко звик до мирного життя. Кожного ранку в?н проводжав батьк?в до заводу, який знаходився в двох к?лометрах в?д дому, приб?гав назад, залазив на диван ? в?дпочивав ще дв? години до мого п?дйому.
Треба сказати, що пацюк?в Марк?з ловив пречудово. Кожного дня в?н приносив до к?мнати дек?лька десятк?в гризун?в. ?, хоча видовище це було не зовс?м при?мним, нагороду за сумл?нне виконання профес?йного обов’язку к?т отримував сповна. Марк?з не ?в пацюк?в, в його повсякденний рац?он входило все, що могла дозволити соб? людина в той голодний час – макаронн? вироби з рибою, виловленою з Неви, птиця та пивн? др?ждж?. Що до останн?х – в цьому в?дмови йому не було.
На вулиц? стояв пав?льйон з л?кувальними пивними др?жджами, ? продавець завжди наливала коту 100-150 грам?в, як вона казала, ?фронтових?.
У 1948 роц? у Марк?за почалися непри?мност? – випали ус? зуби верхньо? щелепи. К?т почав хир?ти буквально на очах. Ветеринари були категоричн?: приспати. ? ось ми з мат?р’ю з заплаканими ф?з?оном?ями сидимо в ветл?карн? з? сво?м мохнатим другом на руках, чекаючи черги на його приспання.
- Який гарний у вас к?т, - сказав чолов?к з маленькою собачкою на руках, - що з ним?
? ми, ковтаючи сльози, розпов?ли йому траг?чну ?стор?ю.
- Дозвольте оглянути вашого зв?ра? – чолов?к взяв кота, безцеремонно в?дкрив йому пащу. – Що ж, чекаю вас завтра на кафедр? НД? стоматолог??. Ми обов’язково допоможемо вашому Марк?зу.
Коли наступного дня ми витягали Марк?за з кошика, з?брались ус? сп?вроб?тники кафедри. Наш знайомий, який виявився професором кафедри протезування, розпов?в сво?м колегам про во?нну долю Марк?за, про пережиту ним блокаду, котра й стала основною причиною випад?ння зуб?в. Марк?зу наклали на морду еф?рну маску, ? коли в?н впав в глибокий сон, одна група медик?в зробила зл?пок, друга вбивала в закривавлену щелепу ср?бн? штир?, третя – накладала ватн? тампони.
Коли все ск?нчилося, нам сказали прийти за протезами через два тижн?, а кота годувати м’ясними в?дварами, р?дкою кашею, молоком та сметаною з сиром, що для того часу було вельми проблематично. Але наша родина, вр?заючи свою добову пайку, впоралася. Два тижн? швидко пролет?ли, ? ось ми знову в НД? стоматолог??. На прим?рювання з?брався весь персонал ?нституту. Протез одягли на штир?, ? Марк?з став схожим на артиста ориг?нального жанру, для котрого посм?шка – творча необх?дн?сть.
Але протез не прийшовся Марк?зу до смаку, в?н яро намагався витягти його з рота. Нев?домо, чим би все це ск?нчилася , якби сан?тарка не здогадалася дати йому шматочок в?двареного м’яса. Марк?з давно не куштував тако? смакоти ?, забувши про протез, почав його жад?бно жувати. К?т в?дразу в?дчув велику перевагу нового пристрою. На його морд? в?добразилася посилена розумова праця. ? Марк?з назавжди пов’язав сво? життя з новою щелепою.
М?ж сн?данком, об?дом ? вечерею щелепа знаходилась у склянц? з водою. Поряд стояли стаканчики з? вставними щелепами бабус? та батька. По дек?лька раз?в у день, а то ? в ноч?, Марк?з п?дходив до склянки ?, впевнившись, що його щелепа на м?сц?, йшов др?мати на великий бабусин диван.
А як переймався к?т, коли одного разу не побачив сво?х зуб?в у склянц?! Ц?лий день, оголюючи сво? беззуб? ясна, Марк?з верещав, немов би питаючи домашн?х, куди вони под?ли його пристр?й. Щелепу в?н знайшов сам – вона закотилася п?д раковину. П?сля такого випадку к?т став част?ше сид?ти поруч – охороняв свою скляночку.
Так, з штучною щелепою, к?т прожив ш?стнадцять рок?в. Коли йому п?шов двадцять четвертий р?к, в?н в?дчув св?й в?дх?д у в?чн?сть. За дек?лька дн?в до смерт? в?н вже б?льше не п?дходив до сво?? запов?тно? склянки. Т?льки у самий останн?й день, з?бравши ус? сили, в?н зал?з на раковину, став на задн? лапи ? скинув з полки склянку на пол. Пот?м, немов мишу, взяв щелепу в свою беззубу пащу, перен?с на диван ?, об?йнявши ?? передн?ми лапами, подивився на мене довгим зв?риним поглядом, промуркот?в останню в сво?му житт? п?сеньку та п?шов назавжди.
Ольга Мальцева-Арзиани2
Потрясающий рассказ про Кота Маркиза (Борис СМИРНОВ) http://www.stihi.ru/2014/12/11/1409
Дивовижна розпов?дь про кота Марк?за
Розпов?м про довгу безкорисну дружбу з котом - справд? ц?кавою особист?стю, з якою п?д одним дахом пров?в двадцять чотири рад?сних роки. Марк?з народився на два роки ран?ше за мене, ще до Велико? В?тчизняно? в?йни. Коли фашисти з?мкнули навколо м?ста к?льце блокади, к?т зник. Це нас не здивувало: м?сто голодувало, ?ли все, що л?тало, повзало, гавкало та нявкало.
Незабаром ми перебралися в тил ? повернулися т?льки в 1946 роц?. Саме в цей р?к у Лен?нград з ус?х к?нц?в Рос?? почали завозити кот?в ешелонами, спод?ваючись знайти порятунок в?д наглих та прожерливих пацюк?в. ? ось одного ранку, хтось почав рвати к?гтями двер? та дерти горлянку. Батьки в?дчинили та ахнули: на пороз? стояв здоровенний чорно-б?лий котище ? дивився на батька й мати. Так, це був Марк?з, який повернувся з в?йни. Шрами – сл?ди поранень, вкорочений хв?ст ? рване вухо казали про пережит? важк? часи. Не дивлячись на це, в?н був повний сил, здоров’я та в м?ру товстенький. Н?якого сумн?ву в тому, що це Марк?з, не було: на спинц? в нього з самого народження катався жировик, а на б?лосн?жн?й ши? красувався чорний артистичний ?метелик?.
К?т обнюхав хазя?в, мене, майно в к?мнат?, звалився на диван ? проспав три доби без ?ж? та води. В?н нервово перебирав вв? сн? лапками, нявчав, ?нод? нав?ть муркот?в п?сеньку, пот?м зненацька оскалював пазур? ? гр?зно шип?в на уявного ворога. Марк?з швидко звик до мирного життя. Кожного ранку в?н проводжав батьк?в до заводу, який знаходився в двох к?лометрах в?д дому, приб?гав назад, залазив на диван ? в?дпочивав ще дв? години до мого п?дйому.
Треба сказати, що пацюк?в Марк?з ловив пречудово. Кожного дня в?н приносив до к?мнати дек?лька десятк?в гризун?в. ?, хоча видовище це було не зовс?м при?мним, нагороду за сумл?нне виконання профес?йного обов’язку к?т отримував сповна. Марк?з не ?в пацюк?в, в його повсякденний рац?он входило все, що могла дозволити соб? людина в той голодний час – макаронн? вироби з рибою, виловленою з Неви, птиця та пивн? др?ждж?. Що до останн?х – в цьому в?дмови йому не було.
На вулиц? стояв пав?льйон з л?кувальними пивними др?жджами, ? продавець завжди наливала коту 100-150 грам?в, як вона казала, ?фронтових?.
У 1948 роц? у Марк?за почалися непри?мност? – випали ус? зуби верхньо? щелепи. К?т почав хир?ти буквально на очах. Ветеринари були категоричн?: приспати. ? ось ми з мат?р’ю з заплаканими ф?з?оном?ями сидимо в ветл?карн? з? сво?м мохнатим другом на руках, чекаючи черги на його приспання.
- Який гарний у вас к?т, - сказав чолов?к з маленькою собачкою на руках, - що з ним?
? ми, ковтаючи сльози, розпов?ли йому траг?чну ?стор?ю.
- Дозвольте оглянути вашого зв?ра? – чолов?к взяв кота, безцеремонно в?дкрив йому пащу. – Що ж, чекаю вас завтра на кафедр? НД? стоматолог??. Ми обов’язково допоможемо вашому Марк?зу.
Коли наступного дня ми витягали Марк?за з кошика, з?брались ус? сп?вроб?тники кафедри. Наш знайомий, який виявився професором кафедри протезування, розпов?в сво?м колегам про во?нну долю Марк?за, про пережиту ним блокаду, котра й стала основною причиною випад?ння зуб?в. Марк?зу наклали на морду еф?рну маску, ? коли в?н впав в глибокий сон, одна група медик?в зробила зл?пок, друга вбивала в закривавлену щелепу ср?бн? штир?, третя – накладала ватн? тампони.
Коли все ск?нчилося, нам сказали прийти за протезами через два тижн?, а кота годувати м’ясними в?дварами, р?дкою кашею, молоком та сметаною з сиром, що для того часу було вельми проблематично. Але наша родина, вр?заючи свою добову пайку, впоралася. Два тижн? швидко пролет?ли, ? ось ми знову в НД? стоматолог??. На прим?рювання з?брався весь персонал ?нституту. Протез одягли на штир?, ? Марк?з став схожим на артиста ориг?нального жанру, для котрого посм?шка – творча необх?дн?сть.
Але протез не прийшовся Марк?зу до смаку, в?н яро намагався витягти його з рота. Нев?домо, чим би все це ск?нчилася , якби сан?тарка не здогадалася дати йому шматочок в?двареного м’яса. Марк?з давно не куштував тако? смакоти ?, забувши про протез, почав його жад?бно жувати. К?т в?дразу в?дчув велику перевагу нового пристрою. На його морд? в?добразилася посилена розумова праця. ? Марк?з назавжди пов’язав сво? життя з новою щелепою.
М?ж сн?данком, об?дом ? вечерею щелепа знаходилась у склянц? з водою. Поряд стояли стаканчики з? вставними щелепами бабус? та батька. По дек?лька раз?в у день, а то ? в ноч?, Марк?з п?дходив до склянки ?, впевнившись, що його щелепа на м?сц?, йшов др?мати на великий бабусин диван.
А як переймався к?т, коли одного разу не побачив сво?х зуб?в у склянц?! Ц?лий день, оголюючи сво? беззуб? ясна, Марк?з верещав, немов би питаючи домашн?х, куди вони под?ли його пристр?й. Щелепу в?н знайшов сам – вона закотилася п?д раковину. П?сля такого випадку к?т став част?ше сид?ти поруч – охороняв свою скляночку.
Так, з штучною щелепою, к?т прожив ш?стнадцять рок?в. Коли йому п?шов двадцять четвертий р?к, в?н в?дчув св?й в?дх?д у в?чн?сть. За дек?лька дн?в до смерт? в?н вже б?льше не п?дходив до сво?? запов?тно? склянки. Т?льки у самий останн?й день, з?бравши ус? сили, в?н зал?з на раковину, став на задн? лапи ? скинув з полки склянку на пол. Пот?м, немов мишу, взяв щелепу в свою беззубу пащу, перен?с на диван ?, об?йнявши ?? передн?ми лапами, подивився на мене довгим зв?риним поглядом, промуркот?в останню в сво?му житт? п?сеньку та п?шов назавжди.
Метки:
