Sonia Arias Lopez переклади
Sonia Arias Lopez
CAMPOS DE BATALLA
... y batalla no es una flor
Чи можна встигнути заф?ксувати наш? думки? Так, якусь певну думку ми старанно одяга?мо в кращ? слова, прич?су?мо ? нав?ть намага?мось записати... Але доки ми зайнят? якоюсь одн??ю думкою, мимо проб?га? сотн? ?нших!.. Ми не можемо ?х вс?х заф?ксувати... словами... Але наш? почуття ?х ф?ксують!.. Тому ми ?нод? рад??мо, суму?мо чи нав?ть плачемо, як зда?ться, без причини... Найб?льше це стосу?ться д?тей, а ще тих, хто назавжди залишив у сво?й душ? дитячу щир?сть ? вразлив?сть... Соня Ар?ас Лопес в сво?й книз? "ПОЛЯ БИТВ... а битва то вам не кв?тка" н?би намага?ться п?ймати якомога б?льше думок, тому я була вражена ?? ориг?нальним стилем, неспод?ван?стю фраз, - вони то глибоко ф?лософськ?, то прост?, наче з дитячих вуст, але одинаковою м?рою емоц?йн?... Автор намага?ться пояснити, як виникають наш? почуття, бо вони, як вона каже "цього заслуговують"!..
Es posible capturar nuestros pensamientos? Claro, a alguno de ellos lo cogimos, cuidadosamente lo vestimos con las mejores palabras, lo peinamos e incluso tratamos de hacerlo inscribir... Pero mientras estamos ocupados con uno solo, cientos de otros corren al lado... No podemos fijarlos a todos... verbalmente... !Pero nuestros sentimientos los capturan!.. Por lo tanto, a veces nos alegramos, entristecemos o incluso lloramos, como parece, sin razon... Sobre todo en lo que se refiere a los ninos, o a aquellos que han dejado para siempre en su alma la sinceridad y la vulnerabilidad infantil... Sonia Arias Lopez en su libro "CAMPOS DE BATALLA ... y batalla no es una flor" , como si estuviera tratando de atrapar tantos pensamientos como fuera posible, me sorprendio con su estilo original, la sorpresa de las frases, que a veces son profundamente filosoficas, o a veces simples, como si fueran dichas por ninos, pero igualmente emocionales... La autora trata de explicar como surgen nuestros sentimientos, porque ellos, como ella dice "se lo merecen"...
ЛЮБОВ
Любов - це просто любити,
але любити - це багато чого
AMOR
El amor solo es amar,
pero amar es muchas cosas
ДАЙ БОЖЕ
Дай Боже, щоб одного разу
печаль не зустр?ла н?чого
що потрапило б ?й на оч?
? вона б померла
вдавившись власними б?дами.
OJALA
Ojala que un dia
la tristeza no encuentra nada
que llevarse a los ojos
y se muera
al tragarse sus penas.
НАГОДА ДЛЯ ШРАМ?В
Холод - це людина
що стира? твою усм?шку
коли його влаштову?
що в тво?й ран?
дуже глибоко
звучить в?длуння його голосу.
Холод - це людина
необх?дна щоб оц?нити
тепло ? як?сть
?ншого кращого холоду.
TARDA EN CICATRIZAR
El frio es una persona
que te borra la sonrisa
cuando le conviene
que en tu herida
suene el eco de su voz
a mucha profundidad.
El frio es una persona
necesaria para valorar
la calidez y la calidad
de otro frio mejor.
Самотн?сть
Насунули чорн? хмари. Кажуть люди, що вони сунуть здалеку, щоб ми в?дчували себе вдома затишно (немов удвох).
Для нас зроста? можлив?сть надати великого значення безглуздю, що змушу? нас кожного дня писати в?рш, в?д чого п?зно вже в?дступати. До того, як перестане дощити, литиме мов з в?дра.
Самотн?сть.
Нам потр?бно, щоб п?сля "не любить", залежало в?д ромашок, залишиться ще одна пелюстка, чи н?.
Ми почали в?дчувати, що вся сила в?тру, що йде до ст?ни, проходить через нас, тягнучи нас за одяг, за волосся. Весь цей в?тер потр?бен, щоб пот?м лив дощ.
Дощ у вс? в?кна.
Самотн?сть у тому в?кн?, де в?н найдужче пер?щить.
Коли ми сумн?, ми дивимося дивно, тому що ми сумн?.
Коли ми щаслив?, ми дивимося дивно, тому що ми щаслив?.
До того, як перестане дощити, литиме мов з в?дра.
Тому н?хто не зна? про самотность, доки в останн?й шматочок дощу м?ж запахом ? волог?стю не впаде сонце...
Сусп?льство - шалений придурок, якого ми обожню?мо.
Як пощастило!
Не так вже й багато можна добавити, коли щастить.
Soledad
Han venido las nubes negras. Dice la gente que llegan desde lejos para sentirnos como(dos) en casa.
Para nosotros crece la oportunidad de darle importancia a las chorradas que nos hacen dejar un poema cada dia, de los que va a ser tarde para echarse atras. Antes de terminar de llover, llovera aun mas.
Soledad.
Nos hacen falta para despues del "no me quiere ", ese que es muy de margaritas a las que les falta о les sobra un petalo.
Empezamos a sentir que toda la fuerza del viento que iba hacia el muro pasa por nosotros, tirando de nuestra ropa, de nuestro pelo. Todo ese viento hace falta para que llueva luego.
Lluvia en todas las ventanas.
Soledad en la ventana que mas llovia.
Cuando estamos tristes, miramos raro porque estamos tristes.
Cuando estamos felices, miramos raro porque estamos felices.
Antes de terminar de llover, llovera aun mas.
Por eso, nadie sabe de la soledad hasta que, en el ultimo trocito de lluvia, caiga el sol entre el olor y mojado...
La sociedad es una loca imbecil que adoramos.
!Que suerte!
No hay mucho mas que agregar a suerte.
Не знаю, чи поясню.
П?сля того, як я з'?ла найгарн?ше яблуко з вази, я вийшла купити ту чорну шк?ряну сп?дницю з вишитими кв?тами в пастельних тонах.
Чорна шк?ра ? кв?ти, - ти можеш в це пов?рити?
У парку д?вчинка намагалася дати пити ляльц?. У ляльки не було спраги, але й у д?вчинки теж не було води... Я не дуже добре розум?ю, чому вона плакала.
За двадцять крок?в нижче жебрак не мав води ? не плакав, але помирав в?д спраги.
В кафе було дв? ж?нки. Одна плакала, ?нша от-от готова була.
Я повинна сказати, що мене б?льше турбу? погляд д?вчинки, яка не плаче.
Це нагадало мен?, що маю зателефонувати тоб?. "Мамо, сьогодн? я ?ла фрукти. Не жартую."
У так?й темряв? я прикр?пила кв?ти без провод?в. Ти повинен ?х побачити, вони виглядають природними.
Було спекотно, ? я купила пляшку справжньо? води панов?, що був двадцять крок?в нижче найтипов?шо? брехн?.
Пот?м я згадала, що ти н?коли не плачеш.
? це мене турбу?.
Завтра ти перестанеш бути сильним, принаймн? на мить.
Я у тебе в боргу.
No se si me explico
Despues de comer la manzana mas bonita del frutero, sali a comprar aquella falda negra de cuero con flores bordadas en tonos pastel.
Cuero negro mas flores, ?te lo puedes creer?
En el parque, una nina intentaba dar de beber a su muneca. La muneca no tenia sed, pero ella tampoco tenia agua... No entiendo muy bien por que lloraba.
El mendigo de veinte pasos mas abajo no tenia agua ni tampoco lloraba, pero se moria de sed.
En la cafeteria habia dos mujeres. Una lloraba, la otra casi.
Tengo que decir que a mi me preocupa mas la mirada de la chica que no llora.
Eso me recordo que tengo que llamarte. "Mama, hoy he comido fruta. En serio."
A tanta oscuridad le puse flores sin cables. Tienes que verlas, parecen naturales.
Hacia calor, y al senor de veinte pasos mas abajo de la mentira m;s tipica le compre una botella de agua real.
Luego recorde que tu nunca lloras.
Y eso me preocupa.
Manana mismo dejas de ser fuerte, al menos por un momento.
Te lo debo.
CAMPOS DE BATALLA
... y batalla no es una flor
Чи можна встигнути заф?ксувати наш? думки? Так, якусь певну думку ми старанно одяга?мо в кращ? слова, прич?су?мо ? нав?ть намага?мось записати... Але доки ми зайнят? якоюсь одн??ю думкою, мимо проб?га? сотн? ?нших!.. Ми не можемо ?х вс?х заф?ксувати... словами... Але наш? почуття ?х ф?ксують!.. Тому ми ?нод? рад??мо, суму?мо чи нав?ть плачемо, як зда?ться, без причини... Найб?льше це стосу?ться д?тей, а ще тих, хто назавжди залишив у сво?й душ? дитячу щир?сть ? вразлив?сть... Соня Ар?ас Лопес в сво?й книз? "ПОЛЯ БИТВ... а битва то вам не кв?тка" н?би намага?ться п?ймати якомога б?льше думок, тому я була вражена ?? ориг?нальним стилем, неспод?ван?стю фраз, - вони то глибоко ф?лософськ?, то прост?, наче з дитячих вуст, але одинаковою м?рою емоц?йн?... Автор намага?ться пояснити, як виникають наш? почуття, бо вони, як вона каже "цього заслуговують"!..
Es posible capturar nuestros pensamientos? Claro, a alguno de ellos lo cogimos, cuidadosamente lo vestimos con las mejores palabras, lo peinamos e incluso tratamos de hacerlo inscribir... Pero mientras estamos ocupados con uno solo, cientos de otros corren al lado... No podemos fijarlos a todos... verbalmente... !Pero nuestros sentimientos los capturan!.. Por lo tanto, a veces nos alegramos, entristecemos o incluso lloramos, como parece, sin razon... Sobre todo en lo que se refiere a los ninos, o a aquellos que han dejado para siempre en su alma la sinceridad y la vulnerabilidad infantil... Sonia Arias Lopez en su libro "CAMPOS DE BATALLA ... y batalla no es una flor" , como si estuviera tratando de atrapar tantos pensamientos como fuera posible, me sorprendio con su estilo original, la sorpresa de las frases, que a veces son profundamente filosoficas, o a veces simples, como si fueran dichas por ninos, pero igualmente emocionales... La autora trata de explicar como surgen nuestros sentimientos, porque ellos, como ella dice "se lo merecen"...
ЛЮБОВ
Любов - це просто любити,
але любити - це багато чого
AMOR
El amor solo es amar,
pero amar es muchas cosas
ДАЙ БОЖЕ
Дай Боже, щоб одного разу
печаль не зустр?ла н?чого
що потрапило б ?й на оч?
? вона б померла
вдавившись власними б?дами.
OJALA
Ojala que un dia
la tristeza no encuentra nada
que llevarse a los ojos
y se muera
al tragarse sus penas.
НАГОДА ДЛЯ ШРАМ?В
Холод - це людина
що стира? твою усм?шку
коли його влаштову?
що в тво?й ран?
дуже глибоко
звучить в?длуння його голосу.
Холод - це людина
необх?дна щоб оц?нити
тепло ? як?сть
?ншого кращого холоду.
TARDA EN CICATRIZAR
El frio es una persona
que te borra la sonrisa
cuando le conviene
que en tu herida
suene el eco de su voz
a mucha profundidad.
El frio es una persona
necesaria para valorar
la calidez y la calidad
de otro frio mejor.
Самотн?сть
Насунули чорн? хмари. Кажуть люди, що вони сунуть здалеку, щоб ми в?дчували себе вдома затишно (немов удвох).
Для нас зроста? можлив?сть надати великого значення безглуздю, що змушу? нас кожного дня писати в?рш, в?д чого п?зно вже в?дступати. До того, як перестане дощити, литиме мов з в?дра.
Самотн?сть.
Нам потр?бно, щоб п?сля "не любить", залежало в?д ромашок, залишиться ще одна пелюстка, чи н?.
Ми почали в?дчувати, що вся сила в?тру, що йде до ст?ни, проходить через нас, тягнучи нас за одяг, за волосся. Весь цей в?тер потр?бен, щоб пот?м лив дощ.
Дощ у вс? в?кна.
Самотн?сть у тому в?кн?, де в?н найдужче пер?щить.
Коли ми сумн?, ми дивимося дивно, тому що ми сумн?.
Коли ми щаслив?, ми дивимося дивно, тому що ми щаслив?.
До того, як перестане дощити, литиме мов з в?дра.
Тому н?хто не зна? про самотность, доки в останн?й шматочок дощу м?ж запахом ? волог?стю не впаде сонце...
Сусп?льство - шалений придурок, якого ми обожню?мо.
Як пощастило!
Не так вже й багато можна добавити, коли щастить.
Soledad
Han venido las nubes negras. Dice la gente que llegan desde lejos para sentirnos como(dos) en casa.
Para nosotros crece la oportunidad de darle importancia a las chorradas que nos hacen dejar un poema cada dia, de los que va a ser tarde para echarse atras. Antes de terminar de llover, llovera aun mas.
Soledad.
Nos hacen falta para despues del "no me quiere ", ese que es muy de margaritas a las que les falta о les sobra un petalo.
Empezamos a sentir que toda la fuerza del viento que iba hacia el muro pasa por nosotros, tirando de nuestra ropa, de nuestro pelo. Todo ese viento hace falta para que llueva luego.
Lluvia en todas las ventanas.
Soledad en la ventana que mas llovia.
Cuando estamos tristes, miramos raro porque estamos tristes.
Cuando estamos felices, miramos raro porque estamos felices.
Antes de terminar de llover, llovera aun mas.
Por eso, nadie sabe de la soledad hasta que, en el ultimo trocito de lluvia, caiga el sol entre el olor y mojado...
La sociedad es una loca imbecil que adoramos.
!Que suerte!
No hay mucho mas que agregar a suerte.
Не знаю, чи поясню.
П?сля того, як я з'?ла найгарн?ше яблуко з вази, я вийшла купити ту чорну шк?ряну сп?дницю з вишитими кв?тами в пастельних тонах.
Чорна шк?ра ? кв?ти, - ти можеш в це пов?рити?
У парку д?вчинка намагалася дати пити ляльц?. У ляльки не було спраги, але й у д?вчинки теж не було води... Я не дуже добре розум?ю, чому вона плакала.
За двадцять крок?в нижче жебрак не мав води ? не плакав, але помирав в?д спраги.
В кафе було дв? ж?нки. Одна плакала, ?нша от-от готова була.
Я повинна сказати, що мене б?льше турбу? погляд д?вчинки, яка не плаче.
Це нагадало мен?, що маю зателефонувати тоб?. "Мамо, сьогодн? я ?ла фрукти. Не жартую."
У так?й темряв? я прикр?пила кв?ти без провод?в. Ти повинен ?х побачити, вони виглядають природними.
Було спекотно, ? я купила пляшку справжньо? води панов?, що був двадцять крок?в нижче найтипов?шо? брехн?.
Пот?м я згадала, що ти н?коли не плачеш.
? це мене турбу?.
Завтра ти перестанеш бути сильним, принаймн? на мить.
Я у тебе в боргу.
No se si me explico
Despues de comer la manzana mas bonita del frutero, sali a comprar aquella falda negra de cuero con flores bordadas en tonos pastel.
Cuero negro mas flores, ?te lo puedes creer?
En el parque, una nina intentaba dar de beber a su muneca. La muneca no tenia sed, pero ella tampoco tenia agua... No entiendo muy bien por que lloraba.
El mendigo de veinte pasos mas abajo no tenia agua ni tampoco lloraba, pero se moria de sed.
En la cafeteria habia dos mujeres. Una lloraba, la otra casi.
Tengo que decir que a mi me preocupa mas la mirada de la chica que no llora.
Eso me recordo que tengo que llamarte. "Mama, hoy he comido fruta. En serio."
A tanta oscuridad le puse flores sin cables. Tienes que verlas, parecen naturales.
Hacia calor, y al senor de veinte pasos mas abajo de la mentira m;s tipica le compre una botella de agua real.
Luego recorde que tu nunca lloras.
Y eso me preocupa.
Manana mismo dejas de ser fuerte, al menos por un momento.
Te lo debo.
Метки:
