Пробачить бог доньку свою

Де та земля якою я марю,
Де р?дний край? Чи я живу?
Бо доля, геть, вона сумная,
А спок?й буде аж в раю...

В раю? Мене чека?, хто там?
? гр?шна я ? плоть моя,
Бо не в?нчалася у церкв?,
Н? з жодним чолов?ком я.

Та так по дол? усе склалось,
Що дв?ч? зам?ж я п?шла,
Господа може нагн?вила,
Тим,що до церкви не прийшла.

Тому бажання ? велике,
Прожити залишок життя,
Щоб перед Богом бути чистою,
Але чи зможу бути я?

Богослухняною, та в?двертою,
Н?де, щоб часом не збрехати,
Молитись буду, Бог пробачить…
Сама не в силах про це дбати.

Люблю я землю, нею марю!
Ось р?дний край ? я живу,
Мен? зда?ться, що даремно
Шматую душеньку свою...


П?ду до церкви, помолюся,
Пробачить Бог доньку свою,
М?ж тим на небо подивлюся,
Та, дол? д?тям попрошу!