Як космiчнi кошенята млинцi пекли

-Як же мен? кортить млинчик?в попо?сти! – задумливо промовила Б?лоКоса, споглядаючи жовтувато-абрикосову, вкриту метеоритними кратерами планету. Ц? кратери надавали планет? схожост? з млинцем.
Планета оберталась навколо помаранчево?, гарячо?, велико? з?рки.
- Я теж залюбки посмакував би гарячими млинцями! – в?дпов?в ЧорноКос. В?н пильно подивився на подружку, ? запитав:
- А чи ми можемо ?х спекти? Ти зна?ш, як це робиться?
- Мур-р-р! Я н?коли ?х не пекла, проте, гадаю, це не складн?ше, н?ж перестрибнути з одн??? комети на ?ншу, коли вони прол?тають одна повз ?ншу на косм?чн?й швидкост?. Ми спробу?мо, друже!
- Що нам знадобиться для цього, Б?лоКоса? – пожвавившись, чорнолапий котик запитав подругу.
- Я назбираю найб?л?шого, найтоншого, найпухк?шого зоряного борошна, а ти збери пот?чок галактичного б?лого молока. Ми ?х гарненько перем?ша?мо, додамо дек?лька плазменних жовточк?в, от ? буде нам т?сто на косм?чн? млинц?! – Б?лоКоса мр?йливо закотила оч? та облизнулась.
Дво? друз?в взялися до роботи. ? незабаром т?сто було готовим.
- Послухай-но, а де ж ми смажитимемо наш? млинчики? – стурбований ЧорноКос подивися на к?шечку.
- Впевнена, що ось ця гаряча з?рка якнайкраще п?д?йде для смаження. Мур-р-р! – посм?хнулась киця.

Який же запах роз?йшовся по найближчих косм?чних околицях, коли рум'ян?, пухк?, д?рчаст? млинц? вже лежали г?ркою перед кошенятами! Вони мружили очиц? в?д задоволення, ? ласували смачними млинчиками.
А найближч? до них комети, з?рки та планети нав?ть намагалися з?йти з? сво?х усталених орб?т, аби хоч понюхати (а, можливо, й покуштувати) т? дивовижн? духмян? косм?чн? на?дки!

Ти можеш спитати мене, м?й любий читачу: "А чи можливо в?дчувати запах в косм?чному безпов?тряному простор?? Вигадки все це!"
Ну що я тоб? в?дпов?м, друже?! Я теж так гадала. Можу лише сказати, що так мен? розпов?дали сам? кошенята – Б?лоКоса та ЧорноКос. Врешт?-решт, ?м в?домо про це напевне, еге ж? J

15.03.2011


Метки:
Предыдущий: Я ли?! Вы ли?! Ты ли?!
Следующий: зимнее