Lord Tennyson Alfred - Tears, idle tears

Автор: LORD TENNYSON ALFRED "Tears, idle tears"
Переклад: Ал?на Гол?нко

Непрохан? сльози

Просто сльози. Звичайн? сльози.
Та не знаю, як ?х тлумачить.
Йдуть з глибин душевного болю,
Йдуть в?д серця, а оч? вже плачуть –
Намилуються ос?нню вволю,
Дн? минул? згадавши неначе.
Осв?жаюч?, як перший пром?нь,
що судно осв?тив на св?танн?,
Що з? смерт? визволив друз?в.
? печальн?, як пром?нь останн?й,
Що засв?дчив загибель ?люз?й –
Дн? минул? сумн? й житт?дайн?.
? журлив?, ? дивовижн? –
н?би вл?тку, коли ще св?та?,
Коли сонних птах?в пересп?ви
Чути добре, та слух вже згаса?.
У в?кн? десь вогн? зажевр?ли… –
Дн?в минулих таких вже нема?.
Так? жадан?, мов поц?лунки,
як? вже не забудеш до смерт?,
Мов приторн?, хоробр? бажання
На чужих нам вустах розпростерт?.
? глибок?, як жаль ? кохання –
Дн? минул? нав?ки безсмертн?.

Ориг?нал:

Tears, idle tears, I know not what they mean,
Tears from the depth of some divine despair
Rise in the heart, and gather to the eyes,
In looking on the happy Autumn-fields,
And thinking of the days that are no more.

Fresh as the first beam glittering on a sail,
That brings our friends up from the underworld,
Sad as the last which reddens over one
That sinks with all we love below the verge;
So sad, so fresh, the days that are no more.

Ah, sad and strange as in dark summer dawns
The earliest pipe of half-awaken'd birds
To dying ears, when unto dying eyes
The casement slowly grows a glimmering square;
So sad, so strange, the days that are no more.

Dear as remember'd kisses after death,
And sweet as those by hopeless fancy feign'd
On lips that are for others; deep as love,
Deep as first love, and wild with all regret;
O Death in Life, the days that are no more!