Два брати

Ми колись вс? згада?м
М?сце тихе ? поле широке
Богом свячнну дать
? зорями пропалений путь.
Двох безв?сних син?в
Може каро,може блакитнооких
Що взялись за ?дею
Котрих згинувших в яму вкладуть.

Я б назвав ?х ?м'я
Бо вони те ?м'я боронили
Як з?ницю очей
Що р?знилися у кольорах
Але правда не знаю
Що за р?д за названням носили
Знав — сказав би й величив людей що боролись кр?зь страх.

А один був чужим у полях тих безв?тряних й темних
В?н боровся за те,що сказали йому хазяйва,
Ну а ?нший обманутий
Посланий битись за землю
Що неясно коли буде в руки назад в?ддана.

Об'?днало ?х те,що р?знило ?х так почастинно
Добров?льна жага ? нестримна до болю брехня
Що злламала бар'?р
М?ж народом н? в чому не винним
? народ розд?лився
? б'?ться ?з ноч? до дня

А два тих молодц? так шалено ненависть пройняли
Й до загибел? в?рно один одного нею кляли
? без сов?ст? зовс?м один в одного душу забрали
Щоб ?х пот?м хазя? за столом вголос не проклялИ.

Але п?зно було випробовувать втрачену долю
П?зно зм?нювать той засмерд?вший в батал?ях дроб
Той шо бився за Сх?д
Був патроном застрелений в скроню
Ну а той,що чужий там
Убитий набо?м у лоб..