Нащадки козацького роду

Кожен день в?йськов? наш? гинуть,
Але байдуже всьому народу.
Ми сп?вава?м: "Вороженьки згинуть",
Т?льки ми - ганьба свого же роду.

Хто там згине, як роса на сонц??
З ворогами миру ми шука?м.
Фото тата в д?вчинки долоньц?.
Що загинув в?н, вона не зна?.

Тихо плаче, лиш ?? матуся
Та його?у серц? пам'ята?.
Каже доньц? : " Намалюй татуся!"
Бо вона на нього ще чека?.

Ми ганьба Богдана, Святослава
Бо святку?м свята окупанта.
Та як?й тут Укра?н? слава,
Коли ходим з колорадським бантом?

Може, стати самому в?йськовим?
Не ц?нують люди тут поета.
Не ц?нують р?дну нашу мову,
В?рять т?льки в силу кулемету.

Кулемет ? влада зрозум??,
? кацапи, зрадники народу.
Кулемет людей навчити вм??,
Бо ганьба ми козацького роду.

Нам свобода - т?льки пити, жерти.
Нам не треба права на свободу.
Не ляка?мось ганьби, так смерти
Що боятись козацькому роду?

Я св?й в?рш зак?нчу не питанням.
В?дпов?дь н?хто не дасть на нього.
Та й даремно це оч?кування
В?д нащадк?в роду козацького...