Я вирю в Бога

Я в?рю в Бога

Бузок зламала на прощання,
Бо знала, що сюди не повернусь.
Н?якого жалю ? н? вагання,
В нове життя вступити не боюсь.

Я не з?рвалася раптово.
Для роздум?в я мала певний час.
Хоча було все загадково,
Та сумн?ву лишилася нараз.

Я знала, що навколо люди
Мен? на пом?ч руку подадуть.
Тому самотньою не буду.
Скажу соб?: - Образи ти забудь...

? я г?рк? забула сльози,
Лиш зберегла хороше де жила:
Зелений дв?р ? чист? роси,
? щедрий дар батьк?вського тепла.

Я за життя всього п?знала:
Брехню, байдуж?сть в поглядах чужих,
Але у в?дчай не впадала,
Прохала: - Боже м?й, допоможи!

Я до брехн? — непримирима.
Я в?рю в Бога, щоб там не було.
Хоча душа моя ранима,
Та з Богом вмить я забуваю зло...