Мчиться потяг...

Мчиться потяг по дивн?й р?внин? -
проплива? краса польова.
А на серц? мо?му в?днин?
чорна хмара, як т?нь грозова.
Не лунають п?сн? мо? мил?
серед сонцем забарвлених нив.
Н?би траурний г?мн на могил?
прозвучав - тиху рад?сть спалив.
Де под?лись весел? обличчя
на одв?ку багат?й земл??
В?тер втомлений спомини кличе
про години велик? й мал?.
Щирий сором охоплю? душу
за кра?ну - В?тчизну мою.
Чом д?тей сво?х р?дних я мушу
залишати в такому краю?..
Навкруги бачу темну ру?ну
на просторах широких лан?в.
Будь же проклятий той, Укра?ну
до провалля що знову дов?в!