Бажаний св танок
(в?нок сонет?в)
1.
Знову тануть у безодн? мит?,
Спогади залишивши рясн?,
? серця для радощ?в в?дкрит?,
Що над?? зрощують ясн?:
Теплий д?м. Ростуть у мир? д?ти.
Неба посм?ха?ться блакить.
Мр?? розпускаються, як кв?ти –
Кожна з них струною в нас бринить.
Кличе п?сня до досягнень згра?,
Перепон до звершень не чека?,
Прагне все довести до пуття.
А навколо – тиснява поразок
Кожен день без дубл?в ? п?дказок
М?сяц? склада? у життя.
2.
М?сяц? склада? у життя,
До грудей ?х щ?льно притиска?,
Впевню?: не ма? вороття
Той, хто в?ри у душ? не ма?.
Зв?сно, знов не стати молодим,
Не л?тати думками у прос?нь.
Та минуле – це не с?рий дим,
? буя? в сьогоденн? ос?нь.
Вабить, окриля?, надиха?,
Прикраша? ранки дивокра?м,
Пот?м зливи шле несамовит?.
Та, як сн?г укри? вс? дороги,
Не знайти розради та п?дмоги.
? йдемо ми, тугою сповит?.
3.
? йдемо ми, тугою сповит?.
Прагнемо здобути в чужин?
Райськ? кущ? тепл?, св?тл?, сит?.
Т?льки поруч – брили крижан?.
Все нер?дне – звича? ? мова,
Океани б‘ються в береги.
Та уява нам малю? знову
Казочки без злидн?в ? нудьги.
Зна?ш, не достойн? Батьк?вщини,
Хто руйну? в р?дн?й хат? ст?ни
Й за кордоном просить сп?вчуття.
Та, згадавши пращур?в науки,
Повернуться (в?рю!) попри муки,
Сповнен? журби та каяття.
4.
Сповнен? журби та каяття,
Для добра в?дкри?мо ми душ?.
Помилки руйнують майбуття.
Я тепер його спасати мушу.
?з тобою разом, разом з ним,
Хоч ? поодинц? кожен – сила.
Головне – д?статись до мети:
Щоб розкв?тла Укра?на мила.
Та земля, яка нас народила,
Повсякчас любила ? ростила,
З?гр?вала, пестила старанно.
Не подяку – несемо ?й лихо.
Саме тому голосно ? тихо
Навздог?н несеться слово бранне.
5.
Навздог?н несеться слово бранне
Кожному, хто ?нший, не такий:
Будь, як вс?, ховаючи старанно
Прагнення робити навпаки!
Будувати зам?сть руйнувати –
Це х?ба не краще, н?ж надвеч?р
В нов? гасла фарбувати шати,
Кидатись кам?нням ворожнеч??!
Може, поважати вчитись треба
Широч?нь степ?в, безкрайн?сть неба,
Дан? нам на в?ки – не роки?
Год? вже д?литись ? д?лити!
Та, на жаль, на?вн?, наче д?ти,
Знову хтось стиска? кулаки!
6.
Знову хтось стиска? кулаки.
Хто сильн?ший, той ? буде правий?
Де до розум?ння маяки?
Як знайти до миру переправи?
Хоч хвилина може без в?йни
На планет? наш?й б?долашн?й
Пролет?ти? Винн? без вини
Вс? за все, за кожен день вчорашн?й!
Спалю? ненависть, як отрута.
(Т?льки в?рю: прийде ? спокута –
Чиста, св?тла, щира ? жадана).
Та ятряться спогади, мов рани,
? лякають повсякчас екрани:
Кажуть, що б?да прийде незвана.
7.
Кажуть, що б?да прийде незвана,
Розбрат захурделить навкруги,
В?дгукнеться в?йнами омана,
Розд?ливши мирн? береги.
Як в конфл?кти хмизу додавати
Й полум‘я роздмухувати вир,
Безперечно, запалають хати,
Утворивши з м?ст брудний пустир.
Так воно част?ше ? бува?
Серед тих, хто дружбу забува?,
Зустр?ча? ближнього в штики.
? добра, зда?ться, вже не буде,
Де брехню й образи с?ють люди.
Т?льки все, пов?рте, навпаки.
8.
Т?льки все, пов?рте, навпаки.
Треба просто дуже захот?ти
Й в?дб?ливши д?? та думки,
Брати в руки зам?сть збро? кв?ти,
Слухати, як рад?сно пташки
Новий ранок п?снями в?тають,
Дощ калюжам дарить бульбашки,
А негоди бол?сн? зникають.
? тод? зажевр?? над?я,
Омине нас в?дчаю стих?я,
Непорозум?ння згасне тихо.
Бути треба до природи ближче,
В?дчувати, як Земля нас кличе…
Ми сам? народжу?мо лихо.
9.
Ми сам? народжу?мо лихо,
Бо зростити щедр?сть важко дуже,
? тому гни? старенька стр?ха
Й пес-безхатько хижо око мружить.
Нам не шкода н? д?тей, н? зв?р?в,
Часом нав?ть ? себе не шкода.
В?дл?тають люди-гуси в вир?й,
В?дцуравшись батьк?вського роду.
Зачерств?л? безталанн? душ?
Гинуть ? на мор?, ? на суш?,
Бо не бачать в сьогоденн? вих?д.
Реал?зуватись легше в лют?,
До тварин наблизившись по сут?,
Зла зм?цнивши невгамовний вихор.
10.
Зла зм?цнивши невгамовний вихор,
Що руйну? все живе безжально,
Спов?даймось, ка?мося стиха,
Крадькома всм?хаючись брутально.
Знов в сусп?льств? верховодить люто
Почуттями й д?ями хвороба.
Нею людство в кайдани закуто,
? сто?ть на н?й висока проба.
Збудники ретельно п?дбирали,
Щоб приц?льно в кожного влучали
Й прос?вали гени, як п?сок.
? створили як?сн? модел?,
Що нас крутять, наче карусел?,
Все зваливши на безжальний рок.
11.
Все зваливши на безжальний рок,
Все одно запалю?мо св?тло,
Роблячи вперед наступний крок,
Де чека? усм?шка прив?тна.
Спод?ванням гр??мо серця.
Щоб лани буяли добрим, в?чним,
Сто?мо за мр?ю до к?нця
? йдемо шляхом неперес?чним.
Та не вс? турбуються про душ?,
?м не борщ смаку?, краще – суш?,
Моляться на долари та л?ри.
Що цього нам року зас?вати?
Прорости добром у кожн?й хат?
Чи спроможне с?м‘я недов?ри?
12.
Чи спроможне с?м‘я недов?ри
Радувати дружби врожаями?
Атаку? повсякденн?сть с?ра,
Гра?, як ляльками вуду, нами.
Т?льки т?шить думка ясноока:
Врешт?-решт ося? розум?ння,
Що дорога розпачу жорстока
? пророчить бол?сн? пад?ння.
Може, прокладати краще стежки
До бер?зок й горобин сережки
Дарувати, наче сувен?ри?
Щоб змогли наступн? покол?ння,
Вистраждавши правду ? сумл?ння,
Зас?вати Землю кв?том в?ри.
13.
Зас?вати Землю кв?том в?ри.
Зможе щире слово наостанок.
? тод? загинуть вс? вамп?ри,
Бо настане бажаний св?танок.
Веретена сонячне пром?ння,
Як нитки чар?вн? будуть прясти,
Щоб нарешт?, зам?сть сл?з кам?ння,
Зм?г добробут вс?м до рук упасти.
Примирення зм?цню? надбання,
Розкв?та? творч?сть в спод?ванн? –
Черговий до розум?ння крок.
Заростають бол?сн? кордони,
Процв?тають щедрост? закони,
Нагадавши мудрост? урок.
14.
Нагадавши мудрост? урок,
Стишать грози громовиц? лют?,
Пролуна? до злиття дзв?нок
Й в?дродяться ц?нност? забут?.
Кращу для д?тей твор?мо долю,
Н?ж сам? отримали у спадок.
Хай вони нап‘ються щастя вволю,
Запану? у житт? порядок.
Разом побуду?мо палаци,
Де не будуть правити паяци,
Помстою й жагою оповит?.
Хай га?в веселим шепот?нням
Та над?й безмежних тр?пот?нням
Знову тануть в порожнеч? мит?.
15.
Знову тануть в порожнеч? мит?,
М?сяц? складають у життя.
? йдемо ми, тугою сповит?,
Сповнен? журби та каяття.
Навздог?н несеться слово бранне,
Знову хтось стиска? кулаки.
Кажуть, що б?да прийде незвана,
Т?льки все, пов?рте, навпаки.
Ми сам? народжу?мо лихо
Зла зм?цнивши невгамовний вихор
Все зваливши на безжальний рок.
Чи спроможне с?м‘я недов?ри
Зас?вати Землю кв?том в?ри,
Нагадавши мудрост? урок?
1.
Знову тануть у безодн? мит?,
Спогади залишивши рясн?,
? серця для радощ?в в?дкрит?,
Що над?? зрощують ясн?:
Теплий д?м. Ростуть у мир? д?ти.
Неба посм?ха?ться блакить.
Мр?? розпускаються, як кв?ти –
Кожна з них струною в нас бринить.
Кличе п?сня до досягнень згра?,
Перепон до звершень не чека?,
Прагне все довести до пуття.
А навколо – тиснява поразок
Кожен день без дубл?в ? п?дказок
М?сяц? склада? у життя.
2.
М?сяц? склада? у життя,
До грудей ?х щ?льно притиска?,
Впевню?: не ма? вороття
Той, хто в?ри у душ? не ма?.
Зв?сно, знов не стати молодим,
Не л?тати думками у прос?нь.
Та минуле – це не с?рий дим,
? буя? в сьогоденн? ос?нь.
Вабить, окриля?, надиха?,
Прикраша? ранки дивокра?м,
Пот?м зливи шле несамовит?.
Та, як сн?г укри? вс? дороги,
Не знайти розради та п?дмоги.
? йдемо ми, тугою сповит?.
3.
? йдемо ми, тугою сповит?.
Прагнемо здобути в чужин?
Райськ? кущ? тепл?, св?тл?, сит?.
Т?льки поруч – брили крижан?.
Все нер?дне – звича? ? мова,
Океани б‘ються в береги.
Та уява нам малю? знову
Казочки без злидн?в ? нудьги.
Зна?ш, не достойн? Батьк?вщини,
Хто руйну? в р?дн?й хат? ст?ни
Й за кордоном просить сп?вчуття.
Та, згадавши пращур?в науки,
Повернуться (в?рю!) попри муки,
Сповнен? журби та каяття.
4.
Сповнен? журби та каяття,
Для добра в?дкри?мо ми душ?.
Помилки руйнують майбуття.
Я тепер його спасати мушу.
?з тобою разом, разом з ним,
Хоч ? поодинц? кожен – сила.
Головне – д?статись до мети:
Щоб розкв?тла Укра?на мила.
Та земля, яка нас народила,
Повсякчас любила ? ростила,
З?гр?вала, пестила старанно.
Не подяку – несемо ?й лихо.
Саме тому голосно ? тихо
Навздог?н несеться слово бранне.
5.
Навздог?н несеться слово бранне
Кожному, хто ?нший, не такий:
Будь, як вс?, ховаючи старанно
Прагнення робити навпаки!
Будувати зам?сть руйнувати –
Це х?ба не краще, н?ж надвеч?р
В нов? гасла фарбувати шати,
Кидатись кам?нням ворожнеч??!
Може, поважати вчитись треба
Широч?нь степ?в, безкрайн?сть неба,
Дан? нам на в?ки – не роки?
Год? вже д?литись ? д?лити!
Та, на жаль, на?вн?, наче д?ти,
Знову хтось стиска? кулаки!
6.
Знову хтось стиска? кулаки.
Хто сильн?ший, той ? буде правий?
Де до розум?ння маяки?
Як знайти до миру переправи?
Хоч хвилина може без в?йни
На планет? наш?й б?долашн?й
Пролет?ти? Винн? без вини
Вс? за все, за кожен день вчорашн?й!
Спалю? ненависть, як отрута.
(Т?льки в?рю: прийде ? спокута –
Чиста, св?тла, щира ? жадана).
Та ятряться спогади, мов рани,
? лякають повсякчас екрани:
Кажуть, що б?да прийде незвана.
7.
Кажуть, що б?да прийде незвана,
Розбрат захурделить навкруги,
В?дгукнеться в?йнами омана,
Розд?ливши мирн? береги.
Як в конфл?кти хмизу додавати
Й полум‘я роздмухувати вир,
Безперечно, запалають хати,
Утворивши з м?ст брудний пустир.
Так воно част?ше ? бува?
Серед тих, хто дружбу забува?,
Зустр?ча? ближнього в штики.
? добра, зда?ться, вже не буде,
Де брехню й образи с?ють люди.
Т?льки все, пов?рте, навпаки.
8.
Т?льки все, пов?рте, навпаки.
Треба просто дуже захот?ти
Й в?дб?ливши д?? та думки,
Брати в руки зам?сть збро? кв?ти,
Слухати, як рад?сно пташки
Новий ранок п?снями в?тають,
Дощ калюжам дарить бульбашки,
А негоди бол?сн? зникають.
? тод? зажевр?? над?я,
Омине нас в?дчаю стих?я,
Непорозум?ння згасне тихо.
Бути треба до природи ближче,
В?дчувати, як Земля нас кличе…
Ми сам? народжу?мо лихо.
9.
Ми сам? народжу?мо лихо,
Бо зростити щедр?сть важко дуже,
? тому гни? старенька стр?ха
Й пес-безхатько хижо око мружить.
Нам не шкода н? д?тей, н? зв?р?в,
Часом нав?ть ? себе не шкода.
В?дл?тають люди-гуси в вир?й,
В?дцуравшись батьк?вського роду.
Зачерств?л? безталанн? душ?
Гинуть ? на мор?, ? на суш?,
Бо не бачать в сьогоденн? вих?д.
Реал?зуватись легше в лют?,
До тварин наблизившись по сут?,
Зла зм?цнивши невгамовний вихор.
10.
Зла зм?цнивши невгамовний вихор,
Що руйну? все живе безжально,
Спов?даймось, ка?мося стиха,
Крадькома всм?хаючись брутально.
Знов в сусп?льств? верховодить люто
Почуттями й д?ями хвороба.
Нею людство в кайдани закуто,
? сто?ть на н?й висока проба.
Збудники ретельно п?дбирали,
Щоб приц?льно в кожного влучали
Й прос?вали гени, як п?сок.
? створили як?сн? модел?,
Що нас крутять, наче карусел?,
Все зваливши на безжальний рок.
11.
Все зваливши на безжальний рок,
Все одно запалю?мо св?тло,
Роблячи вперед наступний крок,
Де чека? усм?шка прив?тна.
Спод?ванням гр??мо серця.
Щоб лани буяли добрим, в?чним,
Сто?мо за мр?ю до к?нця
? йдемо шляхом неперес?чним.
Та не вс? турбуються про душ?,
?м не борщ смаку?, краще – суш?,
Моляться на долари та л?ри.
Що цього нам року зас?вати?
Прорости добром у кожн?й хат?
Чи спроможне с?м‘я недов?ри?
12.
Чи спроможне с?м‘я недов?ри
Радувати дружби врожаями?
Атаку? повсякденн?сть с?ра,
Гра?, як ляльками вуду, нами.
Т?льки т?шить думка ясноока:
Врешт?-решт ося? розум?ння,
Що дорога розпачу жорстока
? пророчить бол?сн? пад?ння.
Може, прокладати краще стежки
До бер?зок й горобин сережки
Дарувати, наче сувен?ри?
Щоб змогли наступн? покол?ння,
Вистраждавши правду ? сумл?ння,
Зас?вати Землю кв?том в?ри.
13.
Зас?вати Землю кв?том в?ри.
Зможе щире слово наостанок.
? тод? загинуть вс? вамп?ри,
Бо настане бажаний св?танок.
Веретена сонячне пром?ння,
Як нитки чар?вн? будуть прясти,
Щоб нарешт?, зам?сть сл?з кам?ння,
Зм?г добробут вс?м до рук упасти.
Примирення зм?цню? надбання,
Розкв?та? творч?сть в спод?ванн? –
Черговий до розум?ння крок.
Заростають бол?сн? кордони,
Процв?тають щедрост? закони,
Нагадавши мудрост? урок.
14.
Нагадавши мудрост? урок,
Стишать грози громовиц? лют?,
Пролуна? до злиття дзв?нок
Й в?дродяться ц?нност? забут?.
Кращу для д?тей твор?мо долю,
Н?ж сам? отримали у спадок.
Хай вони нап‘ються щастя вволю,
Запану? у житт? порядок.
Разом побуду?мо палаци,
Де не будуть правити паяци,
Помстою й жагою оповит?.
Хай га?в веселим шепот?нням
Та над?й безмежних тр?пот?нням
Знову тануть в порожнеч? мит?.
15.
Знову тануть в порожнеч? мит?,
М?сяц? складають у життя.
? йдемо ми, тугою сповит?,
Сповнен? журби та каяття.
Навздог?н несеться слово бранне,
Знову хтось стиска? кулаки.
Кажуть, що б?да прийде незвана,
Т?льки все, пов?рте, навпаки.
Ми сам? народжу?мо лихо
Зла зм?цнивши невгамовний вихор
Все зваливши на безжальний рок.
Чи спроможне с?м‘я недов?ри
Зас?вати Землю кв?том в?ри,
Нагадавши мудрост? урок?
Метки: