Ангелу

Одна лен ти… Все ?нше - проза л?тер
у б?л?м танку вихололих сл?в,
що знову й знов тиняються по св?ту,
який я в рим? кодами запл?в…

Лен ти одна… Я бачу з духа веж?
безкрайн?й прост?р крайнього часу
майбутнього, затиснутого в меж?
того, що я на небо в?днесу…

? на шляху до нашого кохання
ми перше перетворимо в останн?
? поц?лунком скр?пимо на мить

звичайну в?чн?сть чуда воскрес?ння
любов?, що дару? вс?м спас?ння,
а пот?м н?жним подихом звучить…