Чернетки студента
1
По крих?тц? п?сок перет?ка,
А кожна мить протяжна, мов р?ка.
Коли б, розбивши цей крихкий годинник,
Спинити час могла моя рука!
2
Коли б не б?гли струмен? хвилин,
Коли б рок?в тяжкий спинився плин,
Коли б учора й завтра вс? настали
Сьогодн? – чи не зник би смерт? тл?н?
3
Кладу тоб? долон? на чоло,
У ?хн?й холод потекло тепло.
Я чую пульс думок тво?х шалений,
Але спок?йний погляд через скло.
4
Минуле ? майбутн? – все збери
В одну споруду, мов детал? гри.
Живи в ц?й мит?, н? про що не думай.
Послухай тишу, сам не говори.
5
Живуть дерева ц? сво?м життям,
? ?х закони нев?дом? нам.
До метушн? безладно? байдуж?,
Поважн?, мов спор?днен? в?кам.
6
Ти не йдеш – а час ?де,
Митями життя пряде.
Поки в прядив? чекань
В?н, заплутавшись, впаде.
7
Нехай створю я св?т новий соб? –
Знов образ цей приходить у журб?.
? в дзеркал? лице я п?знаю
Сво?, що не стр?чалося тоб?.
8
На кожний спогад час намив пласти.
? де ж кордон тут можна провести
М?ж тим, що мало буть – ? в?дбулося?
Як тяжко серцю правду всю знести!
9
Хай творчост? без прац? не бува,
Хай нав?ть легк?сть сила здобува,
Але краса, що Ти дару?ш щедро –
Що проти не? вс? мо? слова?
10
Щодня ролей з десяток р?зних граю,
А ск?льки ще в запас? я ?х маю?
Це правда, св?т – суц?льне лицед?йство.
П?д масками як душу в?дшукаю?
11
Чи всяка маска – для очей облуда?
Гудити гру я все ж таки не буду.
Що краще – чи з?грать в житт? людину,
Чи жить соб? свинею серед бруду?
12
Для щирих це не просто гра майстерна.
Усяка роль – немов душ? майстерня.
Хто Гамлетом побув бодай годину,
Того в житт? на п?дл?сть вже не зверне.
13
Погана звичка – м?рить все ? важить,
Мов гирями, вона тебе обтяжить.
Коли ж захочеш скинуть ?х додолу,
То раптом руки метр сталевий зв’яже.
14
Чи справд? сила розуму велична?
На це питання в?дпов?дь ? звична.
Та не лише краса в н?й, а й ру?на –
Тим ще страшн?ш, що точна ? лог?чна.
15
Здоровий глузд повинен знати м?ру.
Обмежить краще все ж його, не в?ру.
М?няються уявлення з роками,
Та все така ж луна молитва щира.
16
Не прихили до букви слух.
Частина – розум, ц?ле – дух.
Частина може зрушить ц?ле,
Та може й гальмувати рух.
По крих?тц? п?сок перет?ка,
А кожна мить протяжна, мов р?ка.
Коли б, розбивши цей крихкий годинник,
Спинити час могла моя рука!
2
Коли б не б?гли струмен? хвилин,
Коли б рок?в тяжкий спинився плин,
Коли б учора й завтра вс? настали
Сьогодн? – чи не зник би смерт? тл?н?
3
Кладу тоб? долон? на чоло,
У ?хн?й холод потекло тепло.
Я чую пульс думок тво?х шалений,
Але спок?йний погляд через скло.
4
Минуле ? майбутн? – все збери
В одну споруду, мов детал? гри.
Живи в ц?й мит?, н? про що не думай.
Послухай тишу, сам не говори.
5
Живуть дерева ц? сво?м життям,
? ?х закони нев?дом? нам.
До метушн? безладно? байдуж?,
Поважн?, мов спор?днен? в?кам.
6
Ти не йдеш – а час ?де,
Митями життя пряде.
Поки в прядив? чекань
В?н, заплутавшись, впаде.
7
Нехай створю я св?т новий соб? –
Знов образ цей приходить у журб?.
? в дзеркал? лице я п?знаю
Сво?, що не стр?чалося тоб?.
8
На кожний спогад час намив пласти.
? де ж кордон тут можна провести
М?ж тим, що мало буть – ? в?дбулося?
Як тяжко серцю правду всю знести!
9
Хай творчост? без прац? не бува,
Хай нав?ть легк?сть сила здобува,
Але краса, що Ти дару?ш щедро –
Що проти не? вс? мо? слова?
10
Щодня ролей з десяток р?зних граю,
А ск?льки ще в запас? я ?х маю?
Це правда, св?т – суц?льне лицед?йство.
П?д масками як душу в?дшукаю?
11
Чи всяка маска – для очей облуда?
Гудити гру я все ж таки не буду.
Що краще – чи з?грать в житт? людину,
Чи жить соб? свинею серед бруду?
12
Для щирих це не просто гра майстерна.
Усяка роль – немов душ? майстерня.
Хто Гамлетом побув бодай годину,
Того в житт? на п?дл?сть вже не зверне.
13
Погана звичка – м?рить все ? важить,
Мов гирями, вона тебе обтяжить.
Коли ж захочеш скинуть ?х додолу,
То раптом руки метр сталевий зв’яже.
14
Чи справд? сила розуму велична?
На це питання в?дпов?дь ? звична.
Та не лише краса в н?й, а й ру?на –
Тим ще страшн?ш, що точна ? лог?чна.
15
Здоровий глузд повинен знати м?ру.
Обмежить краще все ж його, не в?ру.
М?няються уявлення з роками,
Та все така ж луна молитва щира.
16
Не прихили до букви слух.
Частина – розум, ц?ле – дух.
Частина може зрушить ц?ле,
Та може й гальмувати рух.
Метки:
