Сонет печал й памят

Тво? слова не згинуть в мо?х муках,
Мо? слова заснуть в тво?х очах,
А пам*ять я залишу в поц?лунках,
Щоб не звивала руки на плечах.
Щоб не згадались от? зл? поруки,
Нав?чно запилитися в словах
Таки вдалось,прощаючись,збить крила...
Обн?муться ? поб?жать за руки
От? кохання,болю з струмом злуки,
От? вс? т?н? з градусом - м?й страх.
Я поховала отой трашний прах,
Та все ж безсмертн? тво? мил? звуки...
Кара? лише той,хто покарався,
Вбива? лише той, хто роз?п*явся.