Кохання у бiблiотецi

Як добре читати книжки шурхот?нням стор?нок, глянцевим смарагдом впиватися у сутн?сть речей, через тво? оч? бачити ся?во над??, що прописане пом?ж стр?чок... ? стр?чок у тво?му волосс? не можу не пом?тити...
Ти така осяйна, блискуча, манлива; ти вчепилася у мою душу солодким присмаком помаранчу з фрез??ю... н?, це мигдаль... ? цей мигдаль не хоче мене в?дпускати...
Проскочу, промайну, просто просочуся кр?зь пальц?... тво? пальц?... б?л? ? блискуч?, зан?жен?, як шк?ра немовляти... просковзну повз шпаринку, бо до твого серця ц?ла безодня, в як?й я лет?тиму, як та Ал?са, а обаб?ч - стоси непрочитаних тво?х бажань ? тривог, мр?й ? з?тхань, страх?в, помилок, вт?шливо-зворушливих, пестливо-задушевних шепот?нь ? сп?в?в на вушко спросоння ? надвеч?р, у провулку, де не можна н?коли заблукати ? завше ? вих?д...
Я лет?тиму ? лет?тиму у тво? сни, ставатиму буквицею ? кирилицею у тво?х молитвах, звукорядом ?з семи акорд?в, що н?коли не диссонують... чи таке можливо? Пол?фон??ю щасливих митт?востей наповнятиму будн? ? свята, четверги ? в?вторки, тижн? ? м?сяц?, роки ? ?х ?ррац?ональну незл?ченн?сть! Чи ти мр?яла про це? А я - великий математик?..
Коли в пов?тр? зависають поряд ?з порошинками тво? слова - я стою ? милуюся. Довго. Не можу поворухнутися ? згадати, яке сьогодн? число, хто автор Шевченк?вського "Кобзаря" ? як мене звати...
Ти усм?ха?шся в?ями ? повторю?ш запитання, а в?дпов?дь зависа? у пов?тр? ? поряд ?з порошинками лоскоче мо? серце, чи то сонце зупинило час ? натягнуло промен? м?ж всесв?тами, що у тоб? ?, можливо, в мен?...
Заглядаю туди ? не можу в?д?рватися в?д твого погляду... дарма, що ти прикип?ла до книжки ? я бачу лише з? спини... як я можу бачити водночас... всю тебе, прораховуючи вс? можлив? ? неможлив? вар?анти, того, про що ти можеш думати... ? не здогадуватись водночас.
Солодко.
Не знати н?чого. ? лише споглядати.
В три "де"...
Тебе. Лише мить. Яка стала в?чн?стю... н?, мо?ю, назавжди.

11.12.2018