7 розповiдей про звичайнiсeньких людей
7 розпов?дей про звичайн?с?ньких людей - 7 дн?в в?д пекла до небес
Глава 1. 7 дн?в
7 дн?в - то м?й новий робочий граф?к. Тепер увесь медперсонал працю? за вахтовим методом ? живемо ми сам?сенько б?ля ?нфекц?йного в?дд?лення. Я з розум?нням ставлюся до того, що за територ?ю л?карн? нас не випускають: по вс?й кра?н? твориться казна-що. Да що там по вс?й кра?н?. Увесь св?т, усю планету сколихнула-накрила зав?са прикрих зв?сток про тотальне поширення в?русу. Слово пандем?я тепер кожному медику знайоме не т?льки з п?дручника.
Я звичайна медсестра ? доглядаю за ц?лим в?дд?ленням, бо сп?вроб?тник?в вже не вистача?… вчора з? смутком завв?дд?ленням пов?домив про ще здесяток смерте "з наших". А пац??нти все поступають…
влада м?ста облаштувала величезн? шпитал?. але мен? до того байдуже - я валюся з н?г в?д втоми ? коли зак?нчу?ться моя 16 годинна зм?на, я ледве зн?маю з себе дек?лька шар?в захисного одягу, зн?маю респ?ратор ? ще прозору маску-шолом ? вдивляюся в сво? червон? оч?. вмиваюся холодною водою, змащую надавлен? скривавлен? бороздочки на лиц? в?д маски ? валюся у л?жко.
Але спати нормально не можу: сняться хвор?. Я здригаюся ув?сн? ? зда?ться т?льки тут даю волю почуттям ? сльозам.
Наступного дня все повторю?ться знову… ? геть-там за обр??м ввижа?ться мен? золотаво ср?блястий янгол, котрий вже так само як ? я втомлено с?да? хоч трохи перепочить п?сля зм?ни. Адже ? йому роботи вдосталь: сво?ми нещодавно могутн?ми крилами багатьох вил?кував, когось захистив. Але коли я придивляюся до нього, то кожного разу бачу, що в нього менша? ср?блясте п?ря. Наче в?н тим п?рям блискучим встеля? шлях до сво?часно спочивших душ ? веде ?х до вор?т раю. Я в то в?рю ? п?дбадьорюю янгола як можу. В?рю ? молюся як вм?ю простими, але щ?рими словами.
Глава 1. 7 дн?в
7 дн?в - то м?й новий робочий граф?к. Тепер увесь медперсонал працю? за вахтовим методом ? живемо ми сам?сенько б?ля ?нфекц?йного в?дд?лення. Я з розум?нням ставлюся до того, що за територ?ю л?карн? нас не випускають: по вс?й кра?н? твориться казна-що. Да що там по вс?й кра?н?. Увесь св?т, усю планету сколихнула-накрила зав?са прикрих зв?сток про тотальне поширення в?русу. Слово пандем?я тепер кожному медику знайоме не т?льки з п?дручника.
Я звичайна медсестра ? доглядаю за ц?лим в?дд?ленням, бо сп?вроб?тник?в вже не вистача?… вчора з? смутком завв?дд?ленням пов?домив про ще здесяток смерте "з наших". А пац??нти все поступають…
влада м?ста облаштувала величезн? шпитал?. але мен? до того байдуже - я валюся з н?г в?д втоми ? коли зак?нчу?ться моя 16 годинна зм?на, я ледве зн?маю з себе дек?лька шар?в захисного одягу, зн?маю респ?ратор ? ще прозору маску-шолом ? вдивляюся в сво? червон? оч?. вмиваюся холодною водою, змащую надавлен? скривавлен? бороздочки на лиц? в?д маски ? валюся у л?жко.
Але спати нормально не можу: сняться хвор?. Я здригаюся ув?сн? ? зда?ться т?льки тут даю волю почуттям ? сльозам.
Наступного дня все повторю?ться знову… ? геть-там за обр??м ввижа?ться мен? золотаво ср?блястий янгол, котрий вже так само як ? я втомлено с?да? хоч трохи перепочить п?сля зм?ни. Адже ? йому роботи вдосталь: сво?ми нещодавно могутн?ми крилами багатьох вил?кував, когось захистив. Але коли я придивляюся до нього, то кожного разу бачу, що в нього менша? ср?блясте п?ря. Наче в?н тим п?рям блискучим встеля? шлях до сво?часно спочивших душ ? веде ?х до вор?т раю. Я в то в?рю ? п?дбадьорюю янгола як можу. В?рю ? молюся як вм?ю простими, але щ?рими словами.
Метки:
