Неповернення

Давай сьогодн? повернем л?то,
То зовс?м не важко, дивись,
Вись неба - то прозора голуба штора на в?кн?,
Н?чого сумувати за морем,
Берем мушлю ? приклада?м до вуха, слухай,
Хай шумить в н?й тор?шн? море,
В ре-м?нор?, як того вечора , пам'ята?ш?
?ш-ш-ш, ?-ш-ш... А давай зробим таке ще,
Щемлив?ше буде, як насипем у ванну,
Ну-у, пачку морсько? сол?, буде солоний присмак,
Смак то? води, ти пам'ята?ш, а голубизну,
Зробим м?дним купоросом,
Розпилимо запах л?та,що у спре? осв?жаючому,
"Морський бриз", а давай знесем вс? кв?ти до одно? к?мнати ще,
Щем за л?том, в?н тут у наш?й осел?,
"Села", б?блейське "Слава" наш?й винах?дливост?,
В гост? його запросили, а воно прийшло,
Ловимо хвилини нашого л?та,
Та воно штучне, бо не можна вступити дв?ч? в одну воду,
Оду сп?вати можна т?льки справжньому,
В ньому нема тепла, яке випром?нювали наш? серця,
Ця зат?я безглузда ? даремна, бо ми залишились справжн?ми,
Н?мими св?дками нашого неповернення туди,
Де л?то ? ми неп?дробними були.