Рибалка з онуком

Раз по?хав я з онуком на рибалку л?том.
Бо узимку (в?н сказав)- не по?ду з д?дом!

Взимку холодно на р?чц?,руки замерзають!
А в?н у нас хлопчик н?жний, ус? про це знають.

Пос?дали ми у човник, взяв я весла в руки.
? погр?б на другий берег, щоб сп?ймати щуку.

Ну а щука- риба хитра. Щоб ?? сп?ймати-
треба було бл?сну брати, сп?н?нг, та й кидати.

Знайшов я в сумц? щось под?бне, причинив- дав внуку.
А в?н кинув, б?с?в хлопець, й сп?ймав мене за руку!

Тягне,радий! Кричить-"Д?ду!Я вже сп?ймав щуку!"
А я йому, мов р?заний- "Ти ж тягнеш мою руку!"

В?дчепив я свою руку, зализую рану.
А в?н каже-"Д?ду, д?ду, щось ти здався рано!"

Кажу йому-"Хлопчик, синку, та х?ба ж я щука?"
А в?н сидить, та гегоче, щоб не дурив внука.

"Ти ж казав- ловитимеш карася- не щуку!
А сам вчепив зал?зяку, ще й п?дставив руку!"

Тепер давай закидати на карася кормушки!
Може, якийсь дурний клюне, та вп?йма?м тр?шки!

Закинули- чека?мо. А тут- гульк, покльовка.
Витяг онук щось маленьке, велика головка.

Придивились- старий чоб?т! А в халяв?- жаба,
каже-"Хлопц?, марш на берег! Там чека? баба!"

Отак ми порибалили раз на р?чц? з онуком.
Рано встали, мало спали, жабу в чобот? сп?ймали.

Ну а добре ловить тую проклятущу щуку
його тато, зять наш Саша, а д?ду- наука!