Сон-333

Ах, молод?сть безпечна й ризикова,
Емоц?? розпалюють реактор -
В як?м згора? страх ? зайвий сором,
Й зал?зний закаля?ться характер.

Ах, молод?сть, - кида? у реактор,
Без жалост?, штовхаючи у спину,
Хто виживе, а хто через екватор
Не перейде - й, згораючи, загине.

Кида? як не в жар то зразу в холод,
?з розмахом широких ампл?туд,
Американськ? г?рки не для кволих,
Тож не ус? до ф?н?шу д?йдуть.

Кида? - в?д веселощ?в до плачу,
Тримаючи на емоц?йн?м п?ку,
Бо коли к?зонька весь час без впину скаче -
Вона таки колись злама? н?жку.

Кида? в?д кохання до кохання -
Й нарешт? - в неприкаяну самотн?сть,
Адже любити до самозгорання -
Не можна три-чотири раз?в посп?ль.

Кида? на бабло - а пот?м п?дло
П?дсову? роботу в г?менц?,
Бо н? одн? студенськ? зароб?тки -
Не залишають грошей в гаманц?.

Кида?, не шкодуючи, до низу -
?з п?днебесних зоряних висот,
Аби п?днявся ? на зло вс?м вижив,
Не розгубивши на шляху чеснот.

Кида? з перепою у л?карню,
Щоб зупинився чи п?шов на дно,
? потонув в гранчастому стакан?,
З якого ще не врятувавсь н?хто.

Кида? через страх у б?льш? страхи,
Немов бо?ць сумо через плече,
Ломаючи хребти слабким невдахам,
? залишивши сильних ?з плачем.

Кида?, наче дрова - в стару п?чку
Ще молод?, нескладен? т?ла.
Аби життя здавалось к?ностр?чкою -
? в?чним тхеквандо добра ? зла.

?, роз?пнувши пом?ж антитези,
Забравши вс? без винятку чуття -
Седечний мяз м?ня? на протеза,
Геть збайдуж?лого до п?длост? життя.