Сон-323

Легка дорога ?з села у м?сто,
Всього якихось тридцять к?лометр?в,
Й ти потрапля?ш - наче в ?ншу д?йсн?сть,
З цив?л?зац?? у непрох?дн? нетр?.

Там глушина ? безпробудна дик?сть,
Вперем?ш з поголовним безгрош?вям,
Там легше - ?ще замолоду спитись,
Н?ж вигр?бати з-п?д корови г?мна.

Там легше - п?д гор?лочку забутись,
Н?ж кожен день дур?ти в?д думок,
? м?ркувать, куди себе приткнути,
Як непотр?бний, зношений м?шок.

А може, варто, на усе махнувши,
Податись в м?сто, у нову формац?ю,
Неначе ? не живши ? не бувши -
П?д чоботом у безпросв?тн?м рабств?.

Покинути хатину ? об?йстя,
? грядку в невеликих тридцять соток,
? зникнути пом?ж мурах-м?стян
Як? й забулись, що таке - чоботи.

Забутися назавжди без?менно,
Пропасти серед сотень тисяч лик?в,
Й тягнути св?й обовязок щоденний,
Немов примара, тихо й безязико.

Назавжди розчинитися у мас?,
В автобус?, забитому ц?лком
Бежаючими утекти - з?рвавшись
З села, щоб не знайшов н? чорт н? Бог.

Легка дорога ?з села до м?ста,
Чому б тод?, з?рвавшись, не втекти,
Неначе таракан у щ?ль прол?зши -
Подал? в?д прокляття ? б?ди.

Чому б - не в?дкрутивши кран на повну,
Не в?дпочить на шк?рян?м диван? -
? згодом потонути з головою
? п?нист?й, злегка гаряч?й ванн?.

Чому б - не запалити газ на кухн?,
Не зготувати вишукан? страви,
? ненапряжним та легеньким рухом,
Включити телек на одн?м з канал?в.

Чому б не розщедритись на авт?вку,
Щоб не ходити п?шки на роботу,
Й продукти в магазин? на дн?в к?лька
Купляти без напряга й без турботи.

Чому б нарешт? не пожить по-людськи,
Бездумно, безтурботно, без зусиль,
У м?ст? загубившись ? забувшись -
Як у сел? н?коли ? не жив.




Метки:
Предыдущий: Сон-324
Следующий: пока приток не обмелел