На катку

Я довго лаштувався
На цей р?шучий крок:
Наважившись, подався
В?дв?дати каток...

А там ще й ст?льки люду,
Аж напада? страх,
Що вс? см?ятись будуть
з ведмедя в ковзанах...

Гладенький, наче скельце,
п?сля поливу л?д.
Забилось жваво серце -
п?дв?вся м?й сус?д.

П?д гн?том нещасливих
десятк?в пар очей
Я вийшов несм?ливо...
"Ось в?н, м?й "апогей"...

Позаду к?лька крок?в -
не впав, зрад?в, - упав,
П?дв?вся, - "ск?льки сок?в
витягу? цей став!"...

Малюючи ялинку,
зробив я к?лька спроб.
Спинився на хвилинку,
перепочити щоб.

Минуло п?вгодини...
ось вих?д м?й "на б?с"
Ф?нал не без перлини!
? б?с мене пон?с...

Вже швидкост? довол?.
Коли ж я захот?в
стрибнути, мимовол?
на л?д соб? прис?в...

Кр?зь б?ль не шквал овац?й
Я чув, а гострий см?х,
? в той момент побачив
У цьому смертний гр?х...

Так, час уже й забути
Цю непри?мну мить,
Та не да? заснути
Ще ..."пам'ять", що болить...