Досвiд не пропити
/За мотивами/
Роки згасають.
Зда?ться все ?накшим.
Досв?д не проп'?ш.
П?дн?мусь я вгору,
позбираю зор?,
в кошик ?х закину,
хай соб? лежать.
Сам спущусь в комору,
там бочки прозор?...
Натхнення перлини -
треба позбирать.
В?дкоркую бочку -
Серце замира?...
Екстаз? не треба -
Незр?внянна мить.
Посиджу в куточку,
думу погадаю...
Виникла потреба
натхнення в?длить…
П?дн?маюсь вгору
в?рш? записати...
Бо натхнення гра?
? душа сп?ва...
Там сидить потвора
прямо серед хати
кошика трима?,
зор? об?йма.
Прикрикну на не?,
(знаю що робити)
бо дорослий досв?д
зразу не проп'?ш...
Це мо? трофе?!!!
Ма?ш в?дпустити
до сус?да в гост?
зор? вс?... Авжеж…
Та потвора люта,
регоче, см??ться,
Роки в?д?брала,
силу п'? дарма.
Настала спокута,
може все минеться
? згине примара
та мине п?тьма.
Ранок на пороз?.
Веселонька ся?.
Настало похм?лля.
Ск?нчилась зима.
Сус?д на п?длоз?
мене знов в?та?.
Йдемо на вес?лля -
Вже й горя нема…
-/-
З кумом ми ще зранку
те натхнення мали,
т?льки розгубили
все його за день.
В?н п?шов по банку,
думали гадали,
чим-би закусити...
Бо в?рш? лишень...
Та м?й кум - сус?да
довго забарився...
Я вже й Ене?ду
нову написав.
Сид?в без об?ду,
хай би в?н сказився,
та "п?шов по сл?ду"...
з?рки назбирав...
Натхнення отримано: в?д твору Серг?я Сонника "З собою на ДУЕЛ?"
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=52125&poem=337401
Роки згасають.
Зда?ться все ?накшим.
Досв?д не проп'?ш.
П?дн?мусь я вгору,
позбираю зор?,
в кошик ?х закину,
хай соб? лежать.
Сам спущусь в комору,
там бочки прозор?...
Натхнення перлини -
треба позбирать.
В?дкоркую бочку -
Серце замира?...
Екстаз? не треба -
Незр?внянна мить.
Посиджу в куточку,
думу погадаю...
Виникла потреба
натхнення в?длить…
П?дн?маюсь вгору
в?рш? записати...
Бо натхнення гра?
? душа сп?ва...
Там сидить потвора
прямо серед хати
кошика трима?,
зор? об?йма.
Прикрикну на не?,
(знаю що робити)
бо дорослий досв?д
зразу не проп'?ш...
Це мо? трофе?!!!
Ма?ш в?дпустити
до сус?да в гост?
зор? вс?... Авжеж…
Та потвора люта,
регоче, см??ться,
Роки в?д?брала,
силу п'? дарма.
Настала спокута,
може все минеться
? згине примара
та мине п?тьма.
Ранок на пороз?.
Веселонька ся?.
Настало похм?лля.
Ск?нчилась зима.
Сус?д на п?длоз?
мене знов в?та?.
Йдемо на вес?лля -
Вже й горя нема…
-/-
З кумом ми ще зранку
те натхнення мали,
т?льки розгубили
все його за день.
В?н п?шов по банку,
думали гадали,
чим-би закусити...
Бо в?рш? лишень...
Та м?й кум - сус?да
довго забарився...
Я вже й Ене?ду
нову написав.
Сид?в без об?ду,
хай би в?н сказився,
та "п?шов по сл?ду"...
з?рки назбирав...
Натхнення отримано: в?д твору Серг?я Сонника "З собою на ДУЕЛ?"
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=52125&poem=337401
Метки: