Мрець - гуляка
Жили соб? д?д та баба, двох синк?в ростили,
До старост? грошенята, синочкам копили.
Ось виросли т? синочки та так? ледаки,
Н?якого в?д них д?ла та ще й випиваки.
Розсердився на них батько, довели ж до краю:
Зн?му, каже, з книжки грош?, сам ?х прогуляю.
Взяв пут?вку та й по?хав до Чорного моря,
Та й ?гульнув? за вс? роки, а чи може, з горя…
? не думав, не чекав на б?ду, небога,
Що так швидко душа його полине до Бога!
Що ж робити, зняла тод? й баба грошенята,
Тицьнула синочкам в руки, щоб привезли тата.
Синки грош? т? на мор?, зразу пропили,
Щоб мерця якось довезти, три квитки купили.
Не без клопоту привезли тата на перон,
Поп?д руки п?дхопили й тягнуть у вагон.
Що се з ним?, - пита кондуктор, - та се наш отець,
Оковито? напився, спить, як той мертвець.
В?н сумирний ? до ранку буде в купе спати,
? клопоту ви в?д нього не будите мати.
В купе батька на сид?нн?, хлопц? посадили,
На ст?л руки роз?клали й голову схилили.
Ще залишилися грош?, що давала мати,
То ж п?шли до ресторану, батька поминати.
На зупинц? пасажир в купе п?дс?да?,
? вал?зу на полицю, над батьком вклада?.
Та вал?за здоровенна, вагу добру мала,
На голову, випадково, батькову упала.
Вибача?ться невдаха, налякався ж дуже!
Мовчить батько, мертвяков? все оте - байдуже.
Роздивився – д?д дав дуба, яко?сь бенер?,
Та й витягнув його в тамбур, посадив п?д двер?.
Тицьнув д?ду сигаретку – сам в купе сховався,
Мрець сид?ти п?д дверима, в тамбур? зостався.
?шов хлопець з ресторану, добре налупився,
Тож дверима д?да –торох! – труп ? покотився!
Щоб за д?да забитого не в?дпов?дати,
скинув його з по?зда, щоб клоп?т не мати.
Прийшли хлопц? з ресторану,а батька – нема?.
Де ж наш тато?, - один з хлопц?в в сус?да пита?.
А сус?да оговтався та й в?дпов?да?:
П?шов в тамбур покурити та й дос? нема?,
Поспитати п?шли в людей, може хто, що зна?,
Кажуть, сходив на зупинц?, мабуть десь гуля?…
Переглянулися хлопц?, щось треба робити.
Що ж ми вдома наш?й ненц?, будем говорити?
Давай, скажем, живий татусь, л?кар – помилився,
Знайшов соб? ?ншу бабу, й з нею одружився!
До старост? грошенята, синочкам копили.
Ось виросли т? синочки та так? ледаки,
Н?якого в?д них д?ла та ще й випиваки.
Розсердився на них батько, довели ж до краю:
Зн?му, каже, з книжки грош?, сам ?х прогуляю.
Взяв пут?вку та й по?хав до Чорного моря,
Та й ?гульнув? за вс? роки, а чи може, з горя…
? не думав, не чекав на б?ду, небога,
Що так швидко душа його полине до Бога!
Що ж робити, зняла тод? й баба грошенята,
Тицьнула синочкам в руки, щоб привезли тата.
Синки грош? т? на мор?, зразу пропили,
Щоб мерця якось довезти, три квитки купили.
Не без клопоту привезли тата на перон,
Поп?д руки п?дхопили й тягнуть у вагон.
Що се з ним?, - пита кондуктор, - та се наш отець,
Оковито? напився, спить, як той мертвець.
В?н сумирний ? до ранку буде в купе спати,
? клопоту ви в?д нього не будите мати.
В купе батька на сид?нн?, хлопц? посадили,
На ст?л руки роз?клали й голову схилили.
Ще залишилися грош?, що давала мати,
То ж п?шли до ресторану, батька поминати.
На зупинц? пасажир в купе п?дс?да?,
? вал?зу на полицю, над батьком вклада?.
Та вал?за здоровенна, вагу добру мала,
На голову, випадково, батькову упала.
Вибача?ться невдаха, налякався ж дуже!
Мовчить батько, мертвяков? все оте - байдуже.
Роздивився – д?д дав дуба, яко?сь бенер?,
Та й витягнув його в тамбур, посадив п?д двер?.
Тицьнув д?ду сигаретку – сам в купе сховався,
Мрець сид?ти п?д дверима, в тамбур? зостався.
?шов хлопець з ресторану, добре налупився,
Тож дверима д?да –торох! – труп ? покотився!
Щоб за д?да забитого не в?дпов?дати,
скинув його з по?зда, щоб клоп?т не мати.
Прийшли хлопц? з ресторану,а батька – нема?.
Де ж наш тато?, - один з хлопц?в в сус?да пита?.
А сус?да оговтався та й в?дпов?да?:
П?шов в тамбур покурити та й дос? нема?,
Поспитати п?шли в людей, може хто, що зна?,
Кажуть, сходив на зупинц?, мабуть десь гуля?…
Переглянулися хлопц?, щось треба робити.
Що ж ми вдома наш?й ненц?, будем говорити?
Давай, скажем, живий татусь, л?кар – помилився,
Знайшов соб? ?ншу бабу, й з нею одружився!
Метки: