Сон-330

Нелегка справа - здобувати факти,
Якщо ти журнал?ст - ? кожн? двер?,
Закрит?, а в?д камери вт?ка?
? кер?вництво, ? сам? п?длегл?.

Не гонять бочку - ? ц?лком довольн?,
Загальним розм?ром отриманих в?дкат?в,
Й прац?вники, як птахи п?дневольн? -
Бояться за надбавку до зарплати.

Т?кають - перес?чн? громадяни,
Вдаючи, що б?жать у сп?шних справах,
Й хвилини часу в?льного не мають,
Щоби залишить влучний коментар?й.

Т?кають - прац?вниц? держструктури,
Ман?рно п?дн?маючись по сходах,
Вони, немов оголен? скульптури,
Всю правду зразу ж викладуть при вход?.

Т?кають, як злочинц?, пол?цейськ?,
Напружен? та небагатосл?вн?,
?м у кар?р? певно ув?рветься,
? зв?льнять вс?х до дного погол?вно.

Т?кають медпрац?вники й службовц?,
Т?кають педагоги - в дитсадок,
Т?кають менеджери й охоронц?,
Подал? в?д знеславя та пл?ток.

Що й говорить про справи особист?,
Закрит? у серцях на сто замк?в,
Туди й без м?крофона не прол?зти,
Щоб роз?братись, хто чого хот?в.

Хоча - як розгораються скандали,
Як вогнища прадавн?х ?нкв?зиц??й,
Н?хто не пригальмову? ц?кав?сть -
А навпаки - приходить подивитись.

Й як випаде нагода, то й дровину
П?дкинуть - щоб вогонь спалив до тла
? винних, ? н? в чому не повинних,
Щоб, вражена, юрба навкруг гула.

А як вогонь затухне - розбредуться,
Й закриються в квартирах на замок,
В над??, що до них не доберуться,
До справ, н? до прихованих думок.

Метки:
Предыдущий: Промах секретарши
Следующий: Эволюция мужчины