М сто-5

Зимн? м?то було чорно-б?лим,
З серпантином кручених дор?г,
З вежами, що слали чорн? т?н?,
В?д яких прогноз не застер?г.

У сн?гах, що поб?лили ст?ни
? п?д?зд багатоповерх?вки,
М?сто скрило - наче в амнез??,
Ненавмисне зроблен? помилки.

М?ж стовпами провода напнулись -
Наче струни скрипки Страд?вар?,
?н??м покрились, ? забули,
Що на них ворони чорн? грали.

Зине м?сто було чорно-б?лим,
Як смирення, що заклякло в цегл?.
Нав?ть вороння кричать не см?ло,
Падаючи мертвим, наче кегл?.

Зимн? м?сто в тишин? завмерло,
Сивий сн?г лягав безвольно-тихо,
В?д морозу стукався у двер?,
Невеличкий, наче карлик, вихор.

Мерзл? батаре? обважн?ли,
Тр?скались ?х металев? кост?.
А людей лешень серця ?х гр?ли
? п?д од?ялом трохи злост?.

Зимн? м?сто, наче л?д, заклякло
Змерзле, ворухнутися боялось.
А стара ? скрючена г?ляка -
Билася в в?кно, як сива стар?сть.

На в?конних шибах в?зерунки -
Ждали потепл?ння й трохи сонця,
Щоб, почувши н?жн?сть порятунку
Плакати у каплях на в?конц?.

? сосульки - як меч? ворож?,
Сонцем обц?лован? в клинки,
Зимонька сховала б в чорн? ножни -
Й кап?тулювала в?д нудьги.

Зимн? м?сто було чорно-б?лим,
Як хрустка й холодна розмальовка,
Й ждало, що чар?ний пензлик св?тла,
Оживить замерзл? кровотоки.