Моцарт

Про хлопчика кирпатого, красивого та статного.

Пооб?цяв батькам Яник-
навчитися грати.
? недовго ?м лишилось
"Моцарта" чекати.

Каже- вчитимусь я гарно,
написав розписку-
"Як не видержу т? муки,
в?длуч?ть в?д миски."

А за миску, ? що в мисц?,
в?н все пром?ня?.
"Так що буду учитися",-
батькам об?ця?.

Купили йому саксофона,
здав ?спити в?дразу.
Тепер ду? в ту трубу,
аж оч? вилазять.

Якби мама не возила
його до муз. школи,
то сам себе налигати
не зм?г би н?коли.

Тепер жалку?, що написав
ту кляту розписку.
То вже покинув би, та бо?ться,
що тато дасть по писку.

То ж ? ду? в ту трубу,
що аж червон??.
? н?хто нав?ть у школ?
так дути не вм??.

А як вивчиться в?н грати-
поступить до джазу.
То випадуть вс? д?вчата
в осадок в?дразу.

То ж учись, онучок, гарно
на саксофон? грати.
Будуть батьки Моцарта
свого у хат? мати.

? д?дусь з бабусею
будуть також рад?.
Якщо муз. науку ту
зум??ш подолати.


Метки:
Предыдущий: Семейная идиллия
Следующий: Шорник. Скороговорка