Де зимують зайцi Шуваева Ольга

Всюди л?течко прив?тне
Кольорами буйно кв?тне.
Сонечко турботно гр??.
От зайча йому рад??.
С?р? вушка. с?ра спинка.
Носик наче намистинка.
Жваво скаче та стриба?.
- Хто ж ?з зайчиком погра??

Б?гло луком зайченя –
Стр?ло в лузi мишеня.
- Нумо товаришувати,
У наздоганялки грати!
А мишатко:- Я б пограло,
Але часу, бач, замало.
Треба зернятка збирати –
Взимку щоб не б?дувати.
Те зайчат? не до тями.
Стриба с?ре м?ж кущами.

На л?щин? б?лку стр?ло:
- Гей, Руденька, кидай д?ло!
Нумо товаришувати,
В хованки з? мною грати.
Б?лка з г?лки:- Що ти, що ти!
Важлив?ш? ? турботи.
Наношу соб? гор?шк?в,
Насушу грибочк?в тр?шки,
Яг?д р?зних назбираю,
У дупл? сво?м сховаю.
Взимку випаде сн?жок
На дерева та лужок,
Вистелить намети всюди.
Без запас?в важко буде.

Зайчик дал? стриб та скок.
Ось гн?здечко м?ж г?лок.
Це чия ж така хатина?
Тут живе с?м'я пташина.
Скаче зайка п?д гн?здом.
- Подружусь я ?з дроздом!
? до птаха:- Як ся ма?ш?!
Може, друже, засп?ва?ш?
Я сп?вати й сам не проти,
Та не знаю зовс?м ноти,
Ти ж у нас сп?вун завзятий!
В?дпов?в на те пернатий:
- Н?коли мен? сп?вати,
Пташенят я вчу л?тати.
Щоб вони ,набравшись сили,
Разом в вир?й полет?ли.

Не щастить С?рку, хоч плач.
Дал? вiн подався вскач.
Бачить ходить хтось навшпиньки
Повз малесеньк? хатинки.
- Тож ведмедик м?й знайомий.
Ласунець ус?м в?домий.
Гей, Ведмедю, постривай!
Та з? мною ти пограй!
А Ведмедик йому:- Цить.
Чу?ш в хатц? як дзижчить.
Зветься вуликом ця хата.
Меду в н?й завжди багато.
Його бдж?лки стережуть.
Т?, що в вулику живуть.
Попо?в би я його -
Так пожалять усього.
С?рий хвостиком кивнув,
На галявину гайнув,
У травичц? заховався -
Мабуть бдж?лок тих злякався.

Раптом бачить на листочку
Хрумкотить хтось в холодочку.
Вигнувши, пухнасту спинку,
Зелененьку ?сть травинку
Гусеничка – невеличка.
На бочку червона стр?чка.
- Може ти з? мной погра?ш:
Потанцю?ш, постриба?ш?-
Зайченя ?? пита?.
Та мала в?дпов?да?:
- Не до гри мен?, вухатий,
Мушу я весь час жувати.
Л?то в зелен? живу
?м листочки ? траву.
Листя сонечком налите,
Запашне та соковите.
Весь час ?сти – от нудота.
Стриба зайчик до болота.

Над водою в’?ться бабка
У вод? квакоче жабка
Дражнять равлика вони:
- Ну ж бо нас наздожени!
Присоромив ?х с?ренький:
- Адже в?н такий маленький.
Ще з собою й хатку носить.
Не глузуйте з нього, досить.
Важко ц?лий д?м нести
От ? мусить в?н повзти.
Равлик зайчику всм?хнувся,
Р?жками його торкнувся:
- Не турбуйся С?рячку,
То ми грали в гру таку.
А тепер тоб? вухатий
Треба ?нших наздогнати.

Б?га? зайчатко жваво.
До смаку йому забава.
Швидко л?то пролет?ло.
Пос?р?ло, задощило.
Сл?дом ос?нь зав?тала,
Листячко розфарбувала
У червоне й золоте.
Поле с?ре та пусте.
Облет?ло жовте й красне -
То вже й сн?г посипав рясно.
Разом з ним зима прийшла,
Зав?рюхи привела.
М?ж дерев мороз гуля?
Та за носика вщемля?
Стало холодно зайчатку.
Де б знайти маленьку хатку?
В?д?гр?ти лапки й н?с.
Та пустий усюди л?с.
Н? дор?жки, н? стежинки.
Лиш мереживн? сн?жинки,
Мов метелики кружляють,
В н?с та вушка зал?тають.

На г?лл? гн?здо пусту? –
Др?зд у вир?? зиму?.
Т?льки що це за гора?
Глибоч?ть у н?й д?ра.
Це ж ведм?дь зробив барл?г -
Спати на зиму зал?г.
Зайченя до нього просить:
- Гей, ведмедю, спати досить!
В хатц? просторо у тебе,
Ти пусти мене до себе.
А ведм?дь йому тихенько:
- Л?зь, та засинай швиденько.
Проспимо аж до весни,
Взимку найсолодш? сни.
Враз зайча зн?яков?ло.
- Спати зиму? Це не д?ло.
Зайц? до весни не сплять
?нший д?м п?ду шукать.

Що с?ренькому робить?
В?н до б?лочки б?жить.
- Б?лко, подружко руда,
Бачиш, в зайчика б?да.
В?? в л?с? зав?рюха.
Чи не пустиш капловуха?
? у тебе тепла хатка.
Шкода б?лочц? зайчатка.
- Л?зь на дерево хутч?ше
Разом буде весел?ше.
Стрибав с?рий, так старався,
А дупла все ж не д?стався.
- Зависокий в тебе д?м.
Я не зможу жити в н?м.
Краще дал? пострибаю,
?ншу хатку пошукаю.

Луг зелений б?лим став,
А н? кв?т?в, а н? трав -
Заховались п?д ковдринку.
- Як же гусеничц? взимку?
Може сн?г ?? сховав?
С?рячок шукати став.
П?д б?лесеньким cнiжочком,
Щ?льно вкутана листочком,
Гусеничка зача?лась.
В лялечку перетворилась.
Зайчик каже:- Що з тобою?
Стала дивною такою.
Що це ти на себе вд?ла?
Часом ти не захвор?ла?
- Н?, - мала в?дпов?да?, –
З нами завжди так бува?:
Вл?тку ми весь час ?мо,
Взимку в кокон? спимо.
Щоб метеликом чудовим
На весн? з’явитись знову.

Встало в луз? зайченя.
- Пошукаю мишеня?
А мале в глибок?й н?рц?
?сть зернятка у ком?рц?.
Йому затишно ? сухо,
Не страха? зав?рюха.
? нас?ння про запас
Доки прийде теплий час.
- Друже Верть, - кричить зайчатко,-
Ти впусти мене до хатки!
Н?де зайчиков? жити,
Н?де хвостика погр?ти.
Мишка каже: - Добре, йди.
Як прол?зеш ти сюди.
Зайчик п’явся, вигинався –
В н?рц? ж т?льки н?с сховався.

На болот? теж зима.
Жабки з равликом нема.
Десь п?д кригою на дн?
Веснян? чекають дн?.
Зовс?м зайчик зажурився.
Раптом лис йому зустр?вся.
Каже:- Що ти, змерз, зайчисько?
Моя хатка зовс?м близько.
У н?й затишок ? прост?р.
Тож ?ди до мене в гост?.
Приготу?мо сн?данок,
Засп?ва?мо веснянок.
Постелю м’якеньке л?жко,
Щоб спочив с?ренький тр?шки.
Ой, сподобалось зайчатку
Як нахвалю? лис хатку.
То хвостом мете сн?жок,
То з?в’?ться у клубок.
? дов?рливе сл?дком
Скаче всл?д за хижаком.
Крукнув ворон на сосн?:
- Чи вважа?ться мен??
Не було зайц?в ще в хащ?,
Щоб сам? йшли лису в пащ?.
Як почув таке вухач,
По сн?жку пустився вскач.
А рудий не в?дступа? –
Зараз зайчика вп?йма?.
Уп?рнув малий у сн?г,
Лис повз нього в л?с поб?г.

З сн?гу вистрибнув с?ренький –
? зробився весь б?ленький.
Виб?лив йому сн?жок
Його с?рий кожушок.
Вже й не холодно с?рков?
В його тепл?й шубц? нов?й.
Так зайча ? зимувало –
М?ж заметами стрибало.
Г?лочками харчувалось.
Лису в лапи не давалось.


? Copyright: Шуваева Ольга, 2011
Свидетельство о публикации №111050205658