Пензли

У важку учн?вську пору
Йшов додому пензлик хворий.
А назустр?ч з косогору
Пер на нього пензлик вторий.

Каже гучно пензлик хворий:
- Ти нав?що вдерся вгору?
? на св?й незграбний зр?ст
Причепив в?д к?шки хв?ст?

Вторий пензлик каже: - Га?
Бачу, тебе ?сть нудьга!
Н? до чого бавить гав,
Подивись як?й ти став -

Сивий, наче старий д?д!
Фарбуватись, каже, сл?д.
Сам потрошку збл?д як сн?г.
Хоче бранця збити з н?г.

Хворий, наче цап, тишком
Вперся зламаним ц?пком.
Оселедець св?й в?н встиг
Вмить занести, мов бат?г.

А того як б?с пон?с -
Ухопив бранця мов спис...
Згодом, як не поглядай,
Пензлики розбились вкрай.

Сонце з неба аж пече.
Просто школи час тече.
По дошц?, рахуя гав,
Шмат ганч?рки простував.

Знов у клас? чути п?р"я,
Крейда креслить на дошц?.
Ледве мажуть по паперу
Шкодуват? пензливц?.


( Вересень 2006 )

Метки:
Предыдущий: Рисунок
Следующий: Ладо