Берiзка

В селi при дорозi берiзка зростала,
Любив ii дуже маленький Петрусь,
Iдеш бiля двору,як часто бувало,
Сидить бiля неi-зiгнувсь.

Зима промайнула,весна вже настала
I сонце по лiтньому вже пригрiва.
Берiзка розпушилась,гарною стала,
Голiвкою людям привiтно кива.

Пiднявсь якось вранцi Петрусь,нумо з хати!
Пiдбiг до берiзки,ii обiйняв
Хотiв обiгрiти,хотiв приласкати
I раптом тонесеньку гiлку зламав

I капелька чиста iз ранки злетiла
Об землю розбилась,злякався Петрусь:
"Пробач менi сестро,берiзонько мила,
Не плач,постривай,я за мить повернусь!"

Прибiг вiн до мами в очах зi сльозами
"Берiзку я ранив i плаче вона!"
"Не бiйся синочку-всмiхнулася мама-
То плаче вiд щастя берiзка-Весна!!!"