Снiг

Т?льки ця вулиця зна?,
де зупиняють трамва?,
стомлен? трамва?,
трамва? мо?х бажань.

Т?льки тво? долон?
гр?ють зимою в полон?,
волю дають в полон?,
полон? мо?х бажань.

Кожного разу вперше
перетина?м меж?,
н?жно дола?м меж?,
меж? наших т?л.

П?д л?хтарем зав?рюха
н?би повторю? рухи,
несамовит? рухи,
рухи наших т?л.

Сн?г -
наче б?лих вишень цв?т,
прагненням весни
повнить наш? сни.

Тво? оч? – син? кв?ти,
тво? рухи – теплий в?тер,
я почую як молитву
тихий подих тв?й.

У багряному св?танн?
наш? постат? пов?льно розстануть,
? з?м’яте л?жко втратить
н?чний м?стичний зм?ст.