Капиталу - нимая кардонав

Капиталу – нимая кардонав.
Слова П. Безъязычного.

Капиталу – нимая кардонав,
Нешта бачьчины у галяка.
Салавьянам ня будя припонав -
Дак ня будя ускрозь будяка!

Як жа йим пащястила застатца?
Та й кали завяршальнай этап?
Дятлахам жа - павек ня дазнатца,
Хто жа - ?севяряц?, ?рус? та ?кацап??

А крайина - ня скрось спамянула,
Шо Кацапщинай довга була,
Та й улада - чягося забула,
Шо кацапав у прорву тягла!

Дак нашо ад улады та Бога
Бяз упину чягося чякать?
Набагата спазнилась падмога -
Дак ня треба йим рук аппускать!

Ня развейитца память давеку,
Шо ад русав Расия пайшла,
Ну а севярцам - йим спаканвеку
Будя дяка планеты Зимля!

Йим зямли за кардонам нимая -
Та й нашо салавьянам кардон?
Йим свая маланьня замяняя
Ад няона халоднай вагонь!

Запаветы – ад йих баранитца:
Дак яни давяли да бяды,
У Природы - здабуть таямницы,
Бязупынна итить да миты!

Та й зараз збярягання пароды
Аппирайитца на маладых.
Йих ускрось дажыдають турботы.
Ня завадя ще й помачь дли йих!

Дли старых - е паважная справа:
Маладых ат турбот гарадить -
Вазвярнулася йихняя права,
Шоб гаворку сваю адрадить!

Шоб гаворка у нонишняй жысти
Аж да неба змагла сигануть,
Шоп хваробы дабы камунизьма
Бязупынна змагли абминуть!




Капиталу – нимая кардонав
(Капиталы - не знают границы).

Слова П. Безъязычного, авторский
перевод с северского языка.

Капиталы не знают границы.
Пролетарию – Родины нет.
Лишь кацапам родные зарницы
Заменяют неоновый свет!

Сколько их на Земле остаётся?
Где же этот последний этап?
Ни в одном словаре не найдётся,
Кто же ?северец?, ?рус? и ?кацап?!

И страна навсегда позабыла,
Что Кацапщиной прежде звалась!
Над Россией клыки обнажила
Эта антикацапская власть!

Но кацапам на власть и на Бога
Без конца не пристало пенять,
И хотя запоздала подмога,
Не пристало им рук опускать.

Не развеется память навеки,
Что от русов Россия пошла.
Ну, а северцы для человека -
То исток мирового родства.

Надо выбросить старые бредни –
Ведь они довели до беды,
Добывать у Природы секреты
И на пользу направить труды.

За сохранность исконной породы
Вся ответственность на молодых.
И повязаны общей заботой
Остальные – работать на них!

Старикам – необъятное дело:
Всех людей воедино сплотить
Ведь давно уже время приспело
Свой родимый язык возродить!

И премудрости нынешней жизни -
Излагать непременно на нём.
И болячки времён коммунизма
Вдруг окажутся нам нипочём!



Метки:
Предыдущий: Я лишь тень
Следующий: Дождь...