Ну, як тебе не любить?!

П?д поглядом тво?х очей
Я тану, наче св?чечка.
А в?д палких тво?х речей
В душ? кв?ту? л?течко.
Але,бува?, глянеш так,
Що серце зупиня?ться -
Неначе поглядом мене
Ти хочеш спопелить.

Ти - сонце, що в неб? яскраво ся?,
Дару? природ? життя щомить.
Ти - сонце, що лаг?дно з?гр?ва?,
Та може зненацька усе спалить.

На людях ми завжди удвох -
Ми парою вважа?мось.
Об?йми, жарти, "Ах!" та"Ох!,
Сп?ва?м, розважа?мось.
А як залишимось удвох -
Нараз усе м?ня?ться:
Ти забува?ш вс? слова,
Всм?ха?шся й мовчиш...

Ти - м?сяць, що ср?бло довкола с??,
Дару? закоханим диво-н?ч.
Ти - м?сяць, що св?тить, але не гр??,
Коли залиша?мось в?ч-на-в?ч...

Можливо, почуття сво?
Хова?ш за усм?шкою?
Та, кажуть, бачили тебе
На дискотец? з ?ншою!
Не хочу в?рить цим пл?ткам,
Та серденько п?дказу?:
Нема? диму без вогню.
А, значить, щось та ?!

Ти - в?тер, що н?жно голубить кв?ти,
В забав? зрива? ?х пелюстки.
Ти - в?тер. Чи ж можна тебе любити?
Коха?ш ? зраджу?ш залюбки.

Але танцюй хоч з ким, хоч де -
А все ж мо?м залишишся!
Бо знаю: день такий прийде -
? ти мен? осв?дчишся.
То вдача вже твоя така:
До ?нших залиця?шся,
Але коха?ш лиш мене,
Я впевнена, одну!

Ти - пов?нь, людських почутт?в стих?я,
Ти - сонце, що може усе спалить,
Ти - м?сяць, що св?тить, але не гр??,
Ти - в?тер...
Та як тебе не любить?!


Метки:
Предыдущий: Суженый мой ряженый Муз. исп. Комарова Эльза
Следующий: Вспомнишь