Лiчилочка

Синов? мо?му, ?вгену

Галасливою юрбою в дв?р збирались д?тлахи.
? улюбленою грою у нас "п?жмурки" були.
Щоб д?вчат подратувати, хтось л?чилку вигадав.
? коли жмурився хлопець, на весь голос рахував:

Раз-два-три-чотири-п`ять!
Я ?ду тебе шукать!
А коли знайду, то зможу
я тебе поц?лувать !

Час дитинства лине скоро, ? помчав за роком р?к.
Уявити нашу школу я без тебе вже не м?г.
Ти, з ус?х д?вчат у клас?, найчар?вн?ша була.
? чомусь, усе част?ше, я пригадував слова:

Раз-два-три-чотири-п`ять!
Я ?ду тебе шукать!
А коли знайду, то зможу
я тебе поц?лувать !

З чим кохання пор?вняти, я б сказати вам не м?г.
? на на кв?тку воно схоже, ? на перший б?лий сн?г.
А давай, як у дитинств?, будем в "п?жмурки" ми грать,
? тоб? я зможу п?сню - ту, дитячу, засп?вать:

Раз-два-три-чотири-п`ять!
Я ?ду тебе шукать!
А коли знайду, то зможу
я тебе поц?лувать !

1997 р?к
фото з ?нтернету