Собача пiсня

Зав?тав до мене вчора
М?й знайомий пес С?рко.
Сльози в?д образи на очах
В б?дного собаки.
Мовив б?долашний песик
Р?ч таку,
Що й мен? схот?лося заплакать!

А справа у тому,
А справа, як бачте, г?рка:
Коли хтось безчесне
Задума?, робить, балака,
То треба, говорить,
Позичить очей у С?рка!
А я ж тут при чому?
? плаче нещасний собака.

А ?ще мене образа
до печ?нки доп?ка:
чом на весь собачий св?т
йде людська атака?
Як на двох ногах ?стота
?ншу загриза,
Кожен скаже –
Злий, немов собака!

А справа у тому,
а справа, як бачте, г?рка,
Людське в?д людей
я добро ваше обер?гаю.
Ну, гавкаю часом,
Так служба у мене така!
Не злий, хоч ? пес я,
? г?рко мен? до безкраю.

А найг?рше – наостанок.
Я ж увесь собачий в?к
Люто ненавид?в тих,
Хто неправду гавка.
Сам облудного я слова
зроду не прор?к,
а говорять –
Бреше, мов собака!

А брехня, а брехня –
То людська ознака,
Не ганьб?ть, не ганьб?ть
Б?дного собаки,
Не ганьб?ть, не ганьб?ть
Чесного собаки!