зраджена вiрнiсть

Грався в?тер ?з тво?м волоссям,
? шум?ла вода у р?чках.
Ти стояла самотня ? боса,
св?ж? кв?ти тримала в руках.

? шукала, можливо, кохання,
цю краплину - солодкий нектар.
Але знала, що прийде востанн?
? загасне палкий серця жар.

Тепл? руки тво?, мов чар?вн?сть,
що вкривали довкола усе.
Ти була моя зраджена в?рн?сть,
яку в?тер мов сон рознесе.

? так швидко минали хвилини
до зак?нчення наших над?й.
Не спинити минулого плину,
бо розв?? його сухов?й.

Роман Шт?гер