Ода Кобзарю

ОДА КОБЗАРЮ
Сто?ш ти, в?чн?стю сповитий,
Над сивим красенем Дн?пром.
ЛунА тв?й голос запов?тний,
Мов стогне в?тер за в?кном.
Пливуть л?тА, в?кИ минають,
Тво? ж бо слово -Божий дар-
Горить в серцях ? не згаса?,
Великий, в?чний наш Кобзар!

Тво? в?рш?, неначе факел
В м?цн?й, упевнен?й руц?.
Звучить, мов постр?л ?з гармати:
"Якби Ви знали, панич?..."
А в серц? жЕвр?? над?я -
Любов ? в?ра в н?м живуть:
"Садок вишневий коло хати...
...Плугатар? з плугАми йдуть..."

Великий Тарасе - простИй ? в?дкритий,
Ти з?ркою ся?ш у р?дн?м краю!
? голос бандури, ? голос тремб?ти
Тво?ми п?снями нам силу дають,
Дарують наснАгу, щоб в?рить ? жити.
Любов'ю пала? в них серце живе!
Великий Кобзарю, ми вс? - тво? д?ти.
Живе Укра?на ? слово тво?!
Та?с Л?щинська, 29.01.2014р.