Мамина вишиванка

(пам'ят? мами)

Дор?жку б?лу на зор? ти розстеля?ш, мамо,
На чисту, не затоптану людиною росу.
Ти вишива?ш доленьку, що посив?ла рано...
Та смуток непом?тно вабить цю красу...

Тут знайдеться б?да... А також ? тут рад?сть...
Н?, нав?ть ? не спробу?ш в?дкинути печаль...
Нав?що викликать у нещасливих заздр?сть?..
Ти кажеш, що повинен малюватися ? жаль...

Пливе краса по б?лому нитками так грайливо.
Дивись, матусю, сонце поверта?ться до нас!
Цей пром?нь з?гр?ва? душу так дбайливо.
? нев?дчутно, наче, що тривогу вишивати час...

Не залишай на полотн? недоброго багато.
Нехай схова?ться на ньому все, що так болить...
Матусю, краще намалюй щасливе свято!
? не важливо, що в?д прац? вже рука тремтить...

В майбутньому ця вишиваночка з? мною буде...
Коли ридать захочеться, до серця пригорну.
Цей в?зерунок рук, що вишивали не забуде...
Н? цю росу, котра вмива? нас, н? цю весну.

Фото: ?з с?мейного арх?ву