Апокалiпсис

Пророк ?оанн писав:
Трет?й ангел затрубив...
? впала з неба з?рка,
Велика, палаюча.
На третю частину р?к,
? на джерела.
?мя ц??? з?рки - ,,полинь".

Роз?рван? дол?,
Роз?рван? душ?.
Не т? стали зор?,
Спрагою сушать.
?мя з?рки - Полинь,
Що накрила й Волинь.
Засв?тила л?си ? озера,
Але життя не спинила.
Дружина померла,
Д?ждавшись онук?в.
Пам'ять не стерла
Добра ? розлуки.
Переселен? дол?,
Переселен? душ?.
Зачепила недоля
Крилом всюсущим.
Плакало небо
Кольоровим дощем.
Просили: не треба,
Ми й так ледь живем.
Та сталось, що сталось.
Мука наша притихла,
Та не зовс?м пройшла.
Що колись в?дбувалось
Тихо стр?ла душа.
Впала ,,зв?зда" Полин,
Зсередини спалила,
Але ряту? Любов,
? невмируща В?ра.
Красномовства початок
? та?мничисть розмов,
Секретн?сть печаток
? з?псована кров
Довели до знев?ри
У владу верх?в,
В?дновити дов?ру
Н?хто не зум?в.
Зна?м ц?ну життя,
Особливо тепер,
Коли йдуть в небуття
Во?ни св?тла на смерть.
Реал?? сьогодення сумн?:
У людей на кладовищах
? на св?тлинах обличчя
Немов на в?йн?.
?з владного каб?нету
Душу людську не побачиш.
Того болю не стерти,
? смерть не пробачиш.
Атомн?й б?д? назустр?ч
В ту кв?тневу н?ч
П?шов лейтенант Правик...
З? смертю стр?вся на в?ч.
Послання з минулого,
Як ус?м попередження:
Опам'ятайтеся, задумайтеся,
Зроб?ть висновки на упередження.
Але б?ль не вщуха?,
Не полиша? тривога.
Серце усе пам'ята?,
Ще важчою стала дорога.
Пам'ять мудр?стю просить,
Блага? ? по-материнськи наказу?:
Зупин?ться. Б?ди уже досить.
Хворобами нав?ки пов'язан?.
Чорнобильськ? дзвони
На сполох бють:
Опам'ятайтеся, люди!
Шануйте Землю свою.