Свiтлий образ

Я стою на краю материнського поля,
Де утворюють срiбло туман i роса.
Тут i радiсть, I смуток, достаток i доля
i найпершого променю сонця краса.
Час вiд часу мое босоноге дитинство
Повертае мене в тi буремнii днi,
Де всiеI Вкраiни святе материнство
Рятувало майбутне у страшнiм вогнi.
Прикриваючи тiлом життя немовляти,
Рятувала його вiд страшенних заграв –
Скромна, нiжна, завжди заклопотанна мати!
Свiтлий образ твiй символом мужностi став.

Вiктор Драчук