Народжений в сел...

Народжений в сел? й помру також тут:
Нас вс?х колись прийме р?дна земля.
? хай тут ще ведмед? носять пошту -
Н?коли не втечу я зв?дс?ля.

М?й д?м, моя с?м'я, моя колиска -
Я вир?с тут, з ?? води й роси.
Ти нахились до не? низько-низько
Й почу?ш сво?х предк?в голоси.

Стук?т копит у м?ст? не почу?ш,
А без коня нема? козака!
Щодня Каштанку я свою ц?лую.
Не просто в?рш - це спов?дь селюка.

? щиро жаль, що села вимирають.
Без них у нас майбутнього нема!
Бо у м?стах так землю не кохають,
Вона ж не прогоду? нас сама…

Метки:
Предыдущий: Бунт ради бунта...
Следующий: Разговор с Крымом