Микола Стасюк

= В?Н НА Г?БРИДН?Й БУВ В?ЙН? = …? я повстав.Душа сказала доки? Втопили край у п?длост? ? зл?. ? я сказав:чужинц? , дайте спок?й, Не с?йте зради на мо?й земл? Л Костенко 1 Горить руб?новий руб?ж, А хмарки трусять перелинки: Вальсують – падають сн?жинки На зледен?ння гострий н?ж. У гжель та ?н?й одягав Весь св?т св?танок, наче в маску, Де в?зерунк?в дивну казку Мороз в двор? намалював. В нарядн? сукн? одяглись, На бал чепурячись, ялини; До ладу кленам на години Жупани ср?бн? в рань прийшлись. Рясн?? розсип кришталю На б?лосн?жн?м покривал?… Та на розк?шн?м карнавал? Танцюють загадки жалю. А на св?тлинах кольор?в Небесний дзв?н термосить бранку – Тепло сердець, що спить у жбанку, Щоб зворушити сов?сть сл?в. 2 В?н на г?бридн?й був в?йн? ? захищав хорали св?тла… Та зв?брував п?д син?м титлом Враз щемом бол?сним в мен?. У дзвони гупали жал?, Як кв?тувало Боже л?то… У в?чн?сть йшли батьки та д?ти : ? зр?л?, й нем?чн?, й мал?… Здирали?гради? залюбки З епохи й доль усе найкраще – На поп?л дн? згоряли в пащ?, Лишивши правнукам к?стки. Ст?кали кров*ю степ й бори Та в бл?ндажах й ровах солдати… Х?ба це зможуть приховати Поля розрит? та в?три? Зал?зо, люди та р?лля В одн?й суц?ль зм?шались каш? : Де тут чуж? ? де тут наш?, Коли у полум*? земля? Здригались д?тоньки у сн? – Вмирали мирн? люди й во?, ? жертви гинули й геро? В неоголошен?й в?йн?. М?л?ла в битвах суть життя М?ж берег?в земного раю… За те, що сталось, в?дчуваю ? я провину й каяття. Було й в зими чоло сумне: Гра божев?лля не минала – У хлопц?в ноги в?дривало, Хоча життя у нас одне. 3 Що не каж?ть – Р?здво таки : В?д хат до хат ?дуть вертепи – ? колядують, ? дотепи Дарують люду залюбки. В?брують св?тлом добрих сл?в, Пульсують дзвоники джерелом; У небо ясне ? веселе Пускають д?ти голуб?в… Ще хтось лежить, а хтось – н?хто, Пок?й в шпитал? весь забитий: Без рук, без н?г – ще недобит? ?з зони пекла, ?з АТО. Вертка в палату д?тлашня Зайшла й завмерла на пороз?… Ще чоб?т шаркнув по п?длоз? – ? стихла зайва метушня. Аж раптом тенор хлопчака , Мов вибух тут розр?зав тишу: -Колядувати можна лишень? В нас нин? м?с?я така… Сяйнула з?рка в плин? дня. ? вс? проснулись : засп?вали К?лькоро янгольським хоралом, Христа в?ншуючи звання: -…Нова рад?сть стала, Яка не бувала – Над вертепом зв?зда ясна, Зв?зда ясна зас?яла… Перебирали на зор? На арф? струни променист?, Як голоси дзвен?ли чист? Луною трепетно вгор?. А звуки б?гли навпростець: Св?й в?рш д?вча мале читало – Серця дов?ру як всотали, То й смуток зв?вся нан?вець 4 Як до бентежних цих дар?в В?днеслись старш? з розум?нням, То хлопець – во?н в в?дгом?нн? Зн?яков?в, мов рака з*?в. Вогонь розбурханий ? л?д Як уживаються в багатт?? Д?вчат присутн?сть…поклик стат? В?дчув цей юний ?нвал?д. Властивий жах такий в?йн?: Оцей поранений хлопчина – Чиясь скал?чена дитина З нестерпним щемом в множин?. Спиною вмить до су?ти… Щоб сл?з скупих не показати Чи хт?в п?д ковдрою сховати В?н закривавлен? бинти. А д?ти, наче б то пташня, Навколо л?жко обступили ? щебетали – говорили Аж до згасання в в?кнах дня. Вручають яблука й кутю, У розцяцькованих пакунках Як?йсь смаколики – дарунки Та обер?г для майбуття. В них ст?льки св?тла та тепла! Маленьк? ручки простягають: -Все , що змогли, усе, що ма?м!... ? крижана з?йшла скала. Вливають в душу смак життя… В?н в?дкрива? ширше оч? – ? ц? в?двертост? д?воч? Його вертають з забуття. -Це за збережене життя Захисникам ми вдячн? нин?! – ? гордо, - слава Укра?н?! – Мов г?мн, звучало з в?дчуттям. 5 Под?? й дати в ?менах… Сив?? мати в?д розпуки – Чуж? стр?ляють танки й ?буки? По наших дочках та синах. Лиш зб?г обставин помилився – ? ти в п?дступност? смертей, Др?бних лишаючи д?тей, Позаздриш тим, хто не родився. Гидке кремл?вське ?божество? Людським життям перебира?: Герой,над?юсь, не вмира? – В?н в рай зл?та? на Р?здво. Горить у полм*? Донбас, По кладовищах родить туга… Як? дари без сина й друга, Що не святкують серед нас? На свято в р?дн?й сторон?, Коли гостей зустр?не хата, Згада?м сп?льно про солдата, Що змерз в окоп? на в?йн?. П?д куль та в?тру коляду В?н день Христа зустр?не в пол?, Де притаму? в?ра бол?, Вбер?гши долю молоду. З вином у келихах простих Геть не речу промов? пишн?: Я за молитвою у тиш? Згадаю мертвих ? живих. ? ще попрошу наодинц? Уже навкол?шках в Творця: -Дай,Боже, спокою в серцях Ус?м , хто стриму? ординц?в! 6 Бажали нац?ю втоптати? – Проте вона ?ще жива! ?? ? правда, ? слова Ще прагнуть св?том в?брувати. У всього ? своя ц?на, За все приходиться платити – За право жити ? любити Ми розраху?мось сповна: За подолання перелог – Життям, здоров*ям, сл?зьми, кров*ю, Грошима, в?рою, любов*ю, Як повел?в великий Бог. Зазнавши кривду не одну, Пройшовши в муках стодороги, Под?ям тим, що йдуть в?д Нього, Складемо ?стинну ц?ну. Навкруг спаплюжена краса – Що в грунт кидали, те й вродило… Та ми ще ? й найб?льше диво - Наш Дух з пожарищ воскреса. На служб? с??те жал? Мет? ви н?би то висок?й.. Орда чужинц?в, дайте спок?й Мо?й знедолен?й земл?. Перед погрозою заброд Не став й не стане на кол?на Моя кв?туча Укра?на ? волелюбний м?й народ! 7 Шампанське й св?же ол?в*? Ще споживають у столиц?… Та вже душа, струсивши глицю, Либонь, бунту? й повста?: ? за сир?т, ? за д?тей, ? за замучених в полон?, За вбитих вс?х при оборон? Аеропорту в мл? ночей; За хлопц?в в збит?м л?таку, За тих, хто в ?мирн?м коридор?? Скупався в кров?, як у мор?, За смерть на власному току; За погвалтованих ж?нок, За животи, що ?д?оти Вспороли г?дним патр?отам, За лан, спопелений в п?сок; За мародерство козак?в ? за ?паради? у Донецьку, ? за ру?ни молодецьк? Могил ?з прахами батьк?в; ? за кастрованих солдат, За дим та згарища дом?вок, За голод, холод, бруд ?з пл?вок В?дпов?датиме наш ?брат?. Для доморослих ?пахан?в? ? для московсько? палати Не за горами час розплати – За сльози, кров, за смерть син?в 8 Що голос м?й, коли один? А сп?льний – струсить сон планети! ? малюватиме портрети На полотн? епохи син! Микола Стасюк
???