Голгофа

Вбиваючи пригн?чене сумл?ння,
Дощ падав.в?дсторонь...? мовчазн?.
Холодн? крапл? й бл?д? серця ст?ни,
? поривання- ? мо? п?сн?.

В мо?й душ? немов усе мовчало.
Я зтрушую ?з одягу св?й бруд.
Нен;вид?ть минуле звичним стало.
Невже м?й голос внутр?шн?й заснув...

Не зможу сам зц?лити сво?х ран.
Тим б?льше...не зц?лити ран сусп?льства..
У кожного сво? щ?льн? права...
? кожний ма? виб?р особисто.

М?й Бог, пробач, за те що не зум?в,
Не був у всьому в?рний, не старався.
Ти зна?ш сут?нки мо?х гр?х?в.
Не стомлю?шся знов мене прощати..

Я бачу стежку.Вгору йде вона.
Там схил з г?ркою назвою "Голгофа"
? так незвично знiтилась душа..
В передчутт? яко?сь катастрофи..
Х.Т. грудень 2016.