Надiя

Оправний хм?ль солодко? милост?,
З?гр?тим подихом в?тра.
Заплакан? оч? - дивлюся в св?домост?,
Та раптом сут?нки ? знову л?тра.

Молод? л?та в садах вишневих,
Та караван почутт?в шатнувши уб?к,
Знявши з себе пром?ння прозоре,
Та знову в глибину зазернуто ут?к.

Сонячний пром?нь солодкого сна,
З вечора остались над??.
Смуток р?дний його навмання,
Та подихом в небо без д??.

В?н жити хот?в та ранив серце,
Каламбурний гом?н в?щував провину.
З?гр?тим подихом любов? у в?конце,
Перетинаючи св?й шлях в малину.

Метки:
Предыдущий: Царица и юнец
Следующий: О, Нравы. конец