Молод сть здивування. Поема дв ст дев ята

Молод?сть ? здивування

Поема дв?ст? дев’ята

Отцю Небесному
т?льки й присвячу?ться, —
?з любов’ю!


Ще жив ув ущелин?
на зразок ?Совки?
а скр?зь — р?внинн??
блювотн?? ?совки?
? уноч? св?тив я
мудрост?
так?? розтасовки
й топилися совки
у т?м —
що все ? навпаки!!!
Що в совок
ще Отець такий!!!
? крикам мо?м на р?внин?
огризалися роки!


? неглибок?? — углиб
зломають рами
де я бубняв?нням
залазив в схеми — й другодень ломав
се ради
крику! мудрост? —
всього що мав —
Шляху Молочного! —
? — панорами!..



Ще в повнолуння
мен? вторили
оч? мигдалю —
й р?зн? баски —
да!
? у совок ще —
люб?те дал?
Отець —
з Небес...
такий...


2

Пишу в автобус? журу —
що закача?шся
якщо не самий
вовк
як Бог тебе
не довго товк!
не так —
довго не товк!!
якщо сов?тськую муру
не ?в?
ти на меж? шк?ри й штан?в —
запричита?шся
хвала Богу — що й по зубах! —
чита?ться...


якщо в тоб?
ще правда
зразу — виявля?ться
то з правдою ? закача?шся!


3

якщо давно не пишеш
сливе?
давно ? — не — чита?шся
що уловивши рик —
Бог
й завернув язик!
я так люблю
але ? закача?шся


См?лива молод?сть!
хай ти в м?стичному низу
я запевняю —
ти
в?та?шся!!

22.11.2020, з причастям
в свято ?Скоропослушниц??, в храм? св. Миколая,
Ки?в