Хронолог я в ри. ода революц?
_____________________
об Украине времен Оранжевой революции: национализм, борьба, отношения с Россией, с НАТО, с украинцами и властьимеющих между собой.
_____________________
Было написано в 2004-2005 годах
____________________
ХРОНОЛОГ?Я В?РИ. ОДА РЕВОЛЮЦ???
(Тв?р у шести частинах)
ЧАСТИНА ПЕРША. ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
?
ВИБОРИ.
Шум?ло.
Цiлий день тiльки i чутно:
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-озiйдись!”
— ви можете не називати власного прiзвища, але для соц. Опитування: скажiть за кого ви щойно проголосували?!
— Я?! Е-е-е… ну… не зна-а-аю, - намага?ться пiддивитися у лист iз вiдповiдями попереднiх респондентiв, - Ну… я … як i всi! За Хамуковича!
— А ви за кого?
— А я за нацiональну свiдом?сть!
— Тобто? То за кого ви?
— А я за Вдрющенко! Вiн дiйсно гiдний!
(а може “гiдний”?)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-озiйдись!”
— я веду св?й спецiальний репортаж iз виборчо? дiльниц? №99234597. Дiючий король… е-е-е, вибачте — президент висловлю? свiй голос. Погляньте! Вiн вкинув бюлетень до урни!
(закладаюся, що якби вiн змiг, то поставив би хрестика навпроти прiзвища Кучка!)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-озiйдись!”
— Результати ще не вiдомi, але не будемо кривити душею, кандидате Холод, скаж?ть: вам не прикро втрет? балатуватися ? втрет? програвати?
— Все п?дстро?но! Все! Все!! Все!!!
(шепну: а все ? д?йсно п?дстро?но!)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-оз?йдись!”
— За Хамуковича 51% голос?в, а за Вдрющенка — 49%!
— А за нашими даними Екз?т – полу на-а-авпаки!
(Стоп! Майже головним для того, щоб стати кандидатом, потр?бно пред’явити м?льйон(як м?н?мум) голос?в! То куди вони под?вались?! Що за статистика?! Як? 49%?! Як? 51%?! А ?ншим, що? Дуля з маком?
(Та н?! Без маку! ) ц?каво…)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-оз?йдись!”
— тьох-тьох! Ой, сус?донько! То за кого проголосу?мо?
— Ой! Та давайте за цього! – тика? у фотограф?ю на д?льниц?, — диви який симпатичний! Чорнявий! Прочитай-но, Петр?вно, як його пр?звище, а то я недобачаю вже…
(вже з тридцять рок?в!)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-оз?йдись!”
“попередн? результати п?сля п?вноч?! Не пропуст?ть! По вс?-?м каналам!”
У л?жку.
Пишу.
Десять хвилин на першу.
Можна п?ти ? д?знатися
Хто…
Короля ж вибрали, президента, вибачте —тирана.
Чи не вибрали, а “вибрали”?!
Але ж якось те то сталося!
На п’ять рок?в вибрали
(чи то “вибрали”)!
(ВИБАЧТЕ! На 10!!!).
шум?ло…
31.10 — 1.11.2004р.
?
ЧАСТИНА ДРУГА. ЯК УКРА?Н? СВИНЮ П?ДКЛАДАЛИ
Другу частину сво?? ?Оди??, напевно, варто розпочати з пояснення ?? першо? частини. Так-от, в ?? к?нц? зазначено дату – це п?сля виборна н?ч, саме тих вибор?в, як? дали початок Помаранчев?й революц??. Я добре пам’ятаю ту н?ч ? добре знаю, що то був саме той день, адже саме тод? я ? написала сво? есе, яке тепер переду? мо?й ?Од???.
Четверта р?чниця змусила мене погортати стор?нки сво?? пам’ят? ? згадати усе так, як воно було, так, як це в?дчувала я ? ще м?льйони ?нших людей.
Все почалося саме з тих вибор?в, як? пройшли у суц?льному шум?. Люди заздалег?дь знали, що н?хто на на що вплинути не зможе ? просто на автомат? ставили хрестики у бюлетенях.
Аж тут раптом вони! Геро?! Нов? укра?нськ? геро?! Вони вийшли на Майдан, а за ними вийшла Укра?на. Люди пов?рили, що вони можуть вплинути на свою долю ? долю кра?ни, люди пов?рили – ? п?шли за сво?ми пров?дниками.
П?шли нав?ть стар? люди – не так, як ?нш? перевороти робилися (думали) – чого лише варта баба Параска, яка стала символом революц??.
?А за в?кном майже весна! Зна? вона майже не сказан? слова! А за в?кном – наше майбутн? ? наше життя?, - сп?вав з? сцени майбутн?й депутат Славко Вакарчук, п?дбадьорюючи замерзлих революц?онер?в помаранчевим шарфом.
?Разом нас багато, нас не подолати?, - лунала зв?дус?ль найх?тов?ша укра?нська п?сня, яка за популярн?стю ? к?льк?стю ротац?й об?гнала народне ?ой, на гор? два дубки?.
?Ющенко ТАК!?, - як заведений рев?в народ, см?ючись в?д ?Веселих я?ць? ?, плачучи п?д г?мн Укра?ни. Я ? сама плакала. Пам’ятаю, щиро так, по-дитячому дивилася на все, що в?дбувалося ? ридала. А наступного дня прийшла до школи ?, зам?сть контрольно? роботи написала величезний тв?р-роздум на тему всього, що тод? в?дбувалося.
Знайшла я той ?рукопис?. ?я Мушу писати контрольну роботу, але я не можу, адже вир?шу?ться доля…?, - розпочала я його тод?, двадцять п’ятого листопада 2004 року. ?Влада заткнула нац?? рот, опустила на кол?на ? плю? в обличчя?, - писала тод? одинадцятикласниця у зошит? для контрольних роб?т. ?Я не за Ющенка, я за демократ?ю! Якщо сьогодн? переможе в?н, то завтра переможе будь-хто, кого захоче бачити у керма народ?, - була переконана я.
За той тв?р мен? поставили ?12?, не зважаючи на те, що в?н був не по тем? ?, що там я звинувачувала вчител?в у викривленн? ?стор??, навмисному перекручуванн? радянсько? ?стор?? Укра?ни, нав’язуванн? нац?онал?стичних ?дей.
П?сля ?наколотих апельсин?в? народ остаточно пов?рив у себе. Н?, точн?ше у них. У лед? Ю, на яку я ?з захватом дивилася, коли вона йшла на озбро?них людей з кв?тами, На ображеного ?президента?, якого раптом отру?ли д?оксаном, та у багатьох, хто стояв тод? на сцен?.
Вони тод? ? об?цяли тим, хто п?д сценою, ?бандитам - тюрми? (наче, як ?земл? – християнам?, за аналог??ю згадалася ?нша революц?я), демократ?ю ус?м, вбивцю Гонгадзе – до суду…. ? ще багато чого об?цяли.
А п?д сценою в?рили. Помаранч заполонив Укра?ну. У мене ? дос? ? чашка з написом ?Так?, а у подруги – не дуже теплий шарф характерного кольору. Помаранчева революц?я об’?днала нац?ю? Так. Але поступово це об’?днання перетворилося на фарс. Помаранч став культом. Людей, здавалося, зазомбували. Все. Перемога була не за горами.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. НЕ ЗОВС?М Л?РИЧНИЙ В?ДСТУП
В?рш, написаний 1 березня 2005 року. Пода?ться, як в ориг?нал?.
?
В дн? революц?? та в час п?сляреволюцвонно? ейфор??,
Помаранчевий колл?р зафарбував усю кра?ну, усе втратило св?й натуральний колл?р ? саме про це п?де мова у поез??, але, щоб мене зрозум?ли правильно, я одразу попереджу, що я не являюся прихильницею В.Ф. Януковича.
В помаранчев?й печал?
Помаранчево – сумна
В помаранчев?? дал?
Все вдивляюсяодна.
Помаранчеве в нас небо,
Помаранчева весна,
Помаранчев? потреби,
Помаранчева сосна...
Все накрито кожурою
Помаранча назавжди,
? ц?ною дорогою –
Демократ?? плоди.
Спод?ваюсь...
Марю...
В?рю...
Укра?нська вдача ?!
А у Вербную нед?лю
Сонце оживе мо?!
ПОБ?ЖАТЬ з Вкра?ни черви,
? розтане в душах л?д,
Зам?цн?ють наш? нерви,
Перестанем лити п?т,
Лити сльози й п?т на марне,
Перестанемо нав?к,
А минуле сво? славне
Зб?льшимо ?ще на р?к!
Спод?ваюсь!
Марю!
В?рю!
Св?тлий день ?ще прийде!
Помаранчеве в нас небо!
Мр?ю ж я про голубе...
?
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. ? Р?ЧНИЦЯ ТЕЖ ЧЕТВЕРТА
?Наше сп?льне завдання, щоб ця р?чниця не перетворилися на роковини?, - сказала на цьогор?чному Дн? Свободи прем’?р Тимошенко.
?В загальн?й ?де? революц?? вс? були ?дин?, але ?нша площина - як бачити реал?зац?ю цих справ?, - сказав президент Ющенко.
Дивно, головн? геро? за руки прийшли до влади, а тепер не можуть знайти сп?льно? мови. Мало того, зам?сть того, щоб покращувати життя, народ ма? боятися роковин! В рос?йськ?й мов? ?роковини? ? ?р?чниця? - синон?ми, тому рос?йськомовн? ЗМ?, цитуючи Тимошенко, перекладали ?? ?роковини? на ?поминки?. Такий переклад ? дуже доречним, адже укра?нц? майже остаточно поховали над?ю.
ЧАСТИНА П’ЯТА. ПОХОРОН РОЖЕВИХ ОКУЛЯР?В У БРАТЬСЬК?Й МОГИЛ?. РАЗОМ ?З НАД??Ю.
?деали впали. Тимошенко ? Ющенко посварилися.
П?дбадьорював Вакарчук, побувши нардепом п?шов з парламенту. ?Брудна це справа сказав в?н?
Г?мн революц?? осоромився на ?вробаченн?.
Баба Параска сьогодн? ходить на зас?дання НУ-НСу, депутати не пускають ?? нав?ть у прим?щення, а люди бол?сно см?ються, похитуючи головами ?Стар?сть – не рад?сть. Була б молодшою, уже б зрозум?ла, у якого чорта пов?рила?, - перемовляються люди.
Я, наприклад, зрозум?ла. Те, у що я в?рила теж зганьбили.
?Оберуть, кого захоче народ? перетворили у досраков? достроков? пепепервибори (ще б по сто раз?в на р?к ?х проводили).
Демократ?ю дали. ? свободу слова теж. Не попреш проти цього. Наче. Так я спок?йно поливаю багнюкою владу, адже працюю у ЗМ?, ? мен? цього н?хто не забороня?. Щоправда, на все що я пишу ?й – влад? – начхати. Нав?ть, коли я написала, про те що Укра?на пос?да? 92 (!!)позиц?ю у рейтингу за свободою слова (д?йсний факт), жодно? реакц?? не було. ?Тр?нд?, тр?нд?, мн? голос твой прият?н?, - гарна доречна рос?йська приказка. Гарна демократ?я.
А про нац?онал?зм нав’язаний я у школ? погарячкувала. Це зараз його в’яжуть ? нитками ? чим лише хочуть. Ющенко мен? нав?ть Г?тлера нагаду?. А що? Г?тлер був нац?онал?стом, Ющенко – теж. Вони обидва прийшли до влади п?сля перевороту. Г?тлер був ?вре?м, проте ненавид?в ?х, Ющенко – … за час?в Ющенкового президентства без оголошення голоду вимерло понад один (!!!) м?льйона людей, проте культиву? визнання Голодомору геноцидом.
До реч? про Голодомор… така страшна трагед?я, а президент зробив ?з не? фарс, шоу. Спекулю?. Ф?, бридко. Н?як збагнути не можу, до чого до Голодомору Рос?я, якщо Стал?н (грузин) морив голодом не т?льки укра?нц?в. ? чому б тод? Укра?н? не закидати вимоги до Груз??, зам?сть того, щоб незаконно постачати ?? збро?ю, а грош? класти соб? до депутатських кишень?
Чому б не вимагати в?дшкодування у т??? ж Н?меччини, чий той самий вище згаданий Г?тлер убив м?льйони укра?нського населення? Чому саме Рос?я? А День перемоги, до реч?, при Ющенко нав?ть в?дсвяткувати по-людськи не можуть…
Радянський союз… такию то сякий… зам?сть того, щоб балачки навколо минулого розводити, краще б майбутн? будували. Зам?сть того, щоб винуватц?в шукати, краще б нормальн? дипломатичн? в?дносини з ус?ма кра?нами св?ту.
До реч?, а Жовтнева революц?я (про яку я теж уже згадувала), таки дала земл? селянам, а заводи – робочи, а Помаранчева бандит?в у тюрми так ? не посадила.
Замовника вбивства журнал?ста Гонгадзе також так ? не посадили, хоча чотири роки тому на його намет? клялися це зробити…
Т?льки зараз люди чомусь прозр?ли ? пом?тили, що, р?чниця Грузинсько? революц?? Троянд сп?впада? з р?чницею Помаранчево?.
Т?льки зараз люди замислилися, що валянки д?йсно могли бути ?ам?р?канськ???.
Т?льки зараз зрозум?ли що ?х, без ?хнього на те бажання, тягнуть у н?кому не потр?бне НАТО, кидають у вир ф?нансово? кризи, змушують п?дсп?вувати ?нфляц?? ? очима в?рного спостер?гача дивитися за зростанням ц?н, пад?нням товароспроможност? ? тим, як у останн?х конвульс?ях б’?ться над?я.
ЧАСТИНА ШОСТА. В?ДКРИТИЙ Ф?НАЛ
Позичу цей прийом у Бернарда Шоу, спод?ваюся в?н не образиться, але зараз в?н мен? вкрай необх?дний. Отже…
Над?я померла у мене. Я перестала в?рити. Перестали в?рити м?льйони людей. Не перестали ще на?вн?, як? дос? не зняли рожевих окуляр?в ? не залишили ?х на кладовищ?. Хоча, переконана, таких залишилося зовс?м мало.
У грудн? того ж таки 2004 року я написала в?рш, який зараз мен? знову стане у нагод?, ? який знову актуальний…
?
НАДЕЖДА НА НАДЕЖДУ (рус.яз)
Мгновение…
Свет…
Он погас…
Тишина…
За тучу, увы,
Закатилась луна.
Я снова в ночи,
Пишу на бумаге
При свете свечи…
Секунду!
Сегодня Среда?!
Скажите:
Надежда в четверг умерла?
Постойте, постойте!
Шесть дней её нет,
Понятно к чему
Часто гасится свет.
Вы слышите свист?
Вы слышите! Да!
Неделю назад
Там играл пианист.
Случилось…
Свершилось…
Совсем не хочу…
?Но что–то
Сломалось!?,-
В бреду я кричу.
Мой мир изменился!
Наш мир изменился!
Она…умерла! Умерла! Умерла!
Смерть…
Звуки органа…
Мурашки по коже…
Ты чувствуешь это?
Ты чувствуешь, тоже!
Но жить невозможно.
?Она умерла!?, -
я вновь повторяю
запутано, сложно:
?Постойте, прошу!
Мы не хоронили её до сих пор!?
Мне кажется,
Я как–то хрипло дышу!…
Мгновение…
Свет…
Он погас…
Тишина…
За тучу, опять…
Закатилась луна…
И следующий день.
Будильник: ?дин - дон!?
А вдруг у неё
Летаргический сон?!…
об Украине времен Оранжевой революции: национализм, борьба, отношения с Россией, с НАТО, с украинцами и властьимеющих между собой.
_____________________
Было написано в 2004-2005 годах
____________________
ХРОНОЛОГ?Я В?РИ. ОДА РЕВОЛЮЦ???
(Тв?р у шести частинах)
ЧАСТИНА ПЕРША. ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
?
ВИБОРИ.
Шум?ло.
Цiлий день тiльки i чутно:
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-озiйдись!”
— ви можете не називати власного прiзвища, але для соц. Опитування: скажiть за кого ви щойно проголосували?!
— Я?! Е-е-е… ну… не зна-а-аю, - намага?ться пiддивитися у лист iз вiдповiдями попереднiх респондентiв, - Ну… я … як i всi! За Хамуковича!
— А ви за кого?
— А я за нацiональну свiдом?сть!
— Тобто? То за кого ви?
— А я за Вдрющенко! Вiн дiйсно гiдний!
(а може “гiдний”?)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-озiйдись!”
— я веду св?й спецiальний репортаж iз виборчо? дiльниц? №99234597. Дiючий король… е-е-е, вибачте — президент висловлю? свiй голос. Погляньте! Вiн вкинув бюлетень до урни!
(закладаюся, що якби вiн змiг, то поставив би хрестика навпроти прiзвища Кучка!)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-озiйдись!”
— Результати ще не вiдомi, але не будемо кривити душею, кандидате Холод, скаж?ть: вам не прикро втрет? балатуватися ? втрет? програвати?
— Все п?дстро?но! Все! Все!! Все!!!
(шепну: а все ? д?йсно п?дстро?но!)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-оз?йдись!”
— За Хамуковича 51% голос?в, а за Вдрющенка — 49%!
— А за нашими даними Екз?т – полу на-а-авпаки!
(Стоп! Майже головним для того, щоб стати кандидатом, потр?бно пред’явити м?льйон(як м?н?мум) голос?в! То куди вони под?вались?! Що за статистика?! Як? 49%?! Як? 51%?! А ?ншим, що? Дуля з маком?
(Та н?! Без маку! ) ц?каво…)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-оз?йдись!”
— тьох-тьох! Ой, сус?донько! То за кого проголосу?мо?
— Ой! Та давайте за цього! – тика? у фотограф?ю на д?льниц?, — диви який симпатичний! Чорнявий! Прочитай-но, Петр?вно, як його пр?звище, а то я недобачаю вже…
(вже з тридцять рок?в!)
“Гей!” ,“Го!”, “ Ро-о-оз?йдись!”
“попередн? результати п?сля п?вноч?! Не пропуст?ть! По вс?-?м каналам!”
У л?жку.
Пишу.
Десять хвилин на першу.
Можна п?ти ? д?знатися
Хто…
Короля ж вибрали, президента, вибачте —тирана.
Чи не вибрали, а “вибрали”?!
Але ж якось те то сталося!
На п’ять рок?в вибрали
(чи то “вибрали”)!
(ВИБАЧТЕ! На 10!!!).
шум?ло…
31.10 — 1.11.2004р.
?
ЧАСТИНА ДРУГА. ЯК УКРА?Н? СВИНЮ П?ДКЛАДАЛИ
Другу частину сво?? ?Оди??, напевно, варто розпочати з пояснення ?? першо? частини. Так-от, в ?? к?нц? зазначено дату – це п?сля виборна н?ч, саме тих вибор?в, як? дали початок Помаранчев?й революц??. Я добре пам’ятаю ту н?ч ? добре знаю, що то був саме той день, адже саме тод? я ? написала сво? есе, яке тепер переду? мо?й ?Од???.
Четверта р?чниця змусила мене погортати стор?нки сво?? пам’ят? ? згадати усе так, як воно було, так, як це в?дчувала я ? ще м?льйони ?нших людей.
Все почалося саме з тих вибор?в, як? пройшли у суц?льному шум?. Люди заздалег?дь знали, що н?хто на на що вплинути не зможе ? просто на автомат? ставили хрестики у бюлетенях.
Аж тут раптом вони! Геро?! Нов? укра?нськ? геро?! Вони вийшли на Майдан, а за ними вийшла Укра?на. Люди пов?рили, що вони можуть вплинути на свою долю ? долю кра?ни, люди пов?рили – ? п?шли за сво?ми пров?дниками.
П?шли нав?ть стар? люди – не так, як ?нш? перевороти робилися (думали) – чого лише варта баба Параска, яка стала символом революц??.
?А за в?кном майже весна! Зна? вона майже не сказан? слова! А за в?кном – наше майбутн? ? наше життя?, - сп?вав з? сцени майбутн?й депутат Славко Вакарчук, п?дбадьорюючи замерзлих революц?онер?в помаранчевим шарфом.
?Разом нас багато, нас не подолати?, - лунала зв?дус?ль найх?тов?ша укра?нська п?сня, яка за популярн?стю ? к?льк?стю ротац?й об?гнала народне ?ой, на гор? два дубки?.
?Ющенко ТАК!?, - як заведений рев?в народ, см?ючись в?д ?Веселих я?ць? ?, плачучи п?д г?мн Укра?ни. Я ? сама плакала. Пам’ятаю, щиро так, по-дитячому дивилася на все, що в?дбувалося ? ридала. А наступного дня прийшла до школи ?, зам?сть контрольно? роботи написала величезний тв?р-роздум на тему всього, що тод? в?дбувалося.
Знайшла я той ?рукопис?. ?я Мушу писати контрольну роботу, але я не можу, адже вир?шу?ться доля…?, - розпочала я його тод?, двадцять п’ятого листопада 2004 року. ?Влада заткнула нац?? рот, опустила на кол?на ? плю? в обличчя?, - писала тод? одинадцятикласниця у зошит? для контрольних роб?т. ?Я не за Ющенка, я за демократ?ю! Якщо сьогодн? переможе в?н, то завтра переможе будь-хто, кого захоче бачити у керма народ?, - була переконана я.
За той тв?р мен? поставили ?12?, не зважаючи на те, що в?н був не по тем? ?, що там я звинувачувала вчител?в у викривленн? ?стор??, навмисному перекручуванн? радянсько? ?стор?? Укра?ни, нав’язуванн? нац?онал?стичних ?дей.
П?сля ?наколотих апельсин?в? народ остаточно пов?рив у себе. Н?, точн?ше у них. У лед? Ю, на яку я ?з захватом дивилася, коли вона йшла на озбро?них людей з кв?тами, На ображеного ?президента?, якого раптом отру?ли д?оксаном, та у багатьох, хто стояв тод? на сцен?.
Вони тод? ? об?цяли тим, хто п?д сценою, ?бандитам - тюрми? (наче, як ?земл? – християнам?, за аналог??ю згадалася ?нша революц?я), демократ?ю ус?м, вбивцю Гонгадзе – до суду…. ? ще багато чого об?цяли.
А п?д сценою в?рили. Помаранч заполонив Укра?ну. У мене ? дос? ? чашка з написом ?Так?, а у подруги – не дуже теплий шарф характерного кольору. Помаранчева революц?я об’?днала нац?ю? Так. Але поступово це об’?днання перетворилося на фарс. Помаранч став культом. Людей, здавалося, зазомбували. Все. Перемога була не за горами.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. НЕ ЗОВС?М Л?РИЧНИЙ В?ДСТУП
В?рш, написаний 1 березня 2005 року. Пода?ться, як в ориг?нал?.
?
В дн? революц?? та в час п?сляреволюцвонно? ейфор??,
Помаранчевий колл?р зафарбував усю кра?ну, усе втратило св?й натуральний колл?р ? саме про це п?де мова у поез??, але, щоб мене зрозум?ли правильно, я одразу попереджу, що я не являюся прихильницею В.Ф. Януковича.
В помаранчев?й печал?
Помаранчево – сумна
В помаранчев?? дал?
Все вдивляюсяодна.
Помаранчеве в нас небо,
Помаранчева весна,
Помаранчев? потреби,
Помаранчева сосна...
Все накрито кожурою
Помаранча назавжди,
? ц?ною дорогою –
Демократ?? плоди.
Спод?ваюсь...
Марю...
В?рю...
Укра?нська вдача ?!
А у Вербную нед?лю
Сонце оживе мо?!
ПОБ?ЖАТЬ з Вкра?ни черви,
? розтане в душах л?д,
Зам?цн?ють наш? нерви,
Перестанем лити п?т,
Лити сльози й п?т на марне,
Перестанемо нав?к,
А минуле сво? славне
Зб?льшимо ?ще на р?к!
Спод?ваюсь!
Марю!
В?рю!
Св?тлий день ?ще прийде!
Помаранчеве в нас небо!
Мр?ю ж я про голубе...
?
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА. ? Р?ЧНИЦЯ ТЕЖ ЧЕТВЕРТА
?Наше сп?льне завдання, щоб ця р?чниця не перетворилися на роковини?, - сказала на цьогор?чному Дн? Свободи прем’?р Тимошенко.
?В загальн?й ?де? революц?? вс? були ?дин?, але ?нша площина - як бачити реал?зац?ю цих справ?, - сказав президент Ющенко.
Дивно, головн? геро? за руки прийшли до влади, а тепер не можуть знайти сп?льно? мови. Мало того, зам?сть того, щоб покращувати життя, народ ма? боятися роковин! В рос?йськ?й мов? ?роковини? ? ?р?чниця? - синон?ми, тому рос?йськомовн? ЗМ?, цитуючи Тимошенко, перекладали ?? ?роковини? на ?поминки?. Такий переклад ? дуже доречним, адже укра?нц? майже остаточно поховали над?ю.
ЧАСТИНА П’ЯТА. ПОХОРОН РОЖЕВИХ ОКУЛЯР?В У БРАТЬСЬК?Й МОГИЛ?. РАЗОМ ?З НАД??Ю.
?деали впали. Тимошенко ? Ющенко посварилися.
П?дбадьорював Вакарчук, побувши нардепом п?шов з парламенту. ?Брудна це справа сказав в?н?
Г?мн революц?? осоромився на ?вробаченн?.
Баба Параска сьогодн? ходить на зас?дання НУ-НСу, депутати не пускають ?? нав?ть у прим?щення, а люди бол?сно см?ються, похитуючи головами ?Стар?сть – не рад?сть. Була б молодшою, уже б зрозум?ла, у якого чорта пов?рила?, - перемовляються люди.
Я, наприклад, зрозум?ла. Те, у що я в?рила теж зганьбили.
?Оберуть, кого захоче народ? перетворили у досраков? достроков? пепепервибори (ще б по сто раз?в на р?к ?х проводили).
Демократ?ю дали. ? свободу слова теж. Не попреш проти цього. Наче. Так я спок?йно поливаю багнюкою владу, адже працюю у ЗМ?, ? мен? цього н?хто не забороня?. Щоправда, на все що я пишу ?й – влад? – начхати. Нав?ть, коли я написала, про те що Укра?на пос?да? 92 (!!)позиц?ю у рейтингу за свободою слова (д?йсний факт), жодно? реакц?? не було. ?Тр?нд?, тр?нд?, мн? голос твой прият?н?, - гарна доречна рос?йська приказка. Гарна демократ?я.
А про нац?онал?зм нав’язаний я у школ? погарячкувала. Це зараз його в’яжуть ? нитками ? чим лише хочуть. Ющенко мен? нав?ть Г?тлера нагаду?. А що? Г?тлер був нац?онал?стом, Ющенко – теж. Вони обидва прийшли до влади п?сля перевороту. Г?тлер був ?вре?м, проте ненавид?в ?х, Ющенко – … за час?в Ющенкового президентства без оголошення голоду вимерло понад один (!!!) м?льйона людей, проте культиву? визнання Голодомору геноцидом.
До реч? про Голодомор… така страшна трагед?я, а президент зробив ?з не? фарс, шоу. Спекулю?. Ф?, бридко. Н?як збагнути не можу, до чого до Голодомору Рос?я, якщо Стал?н (грузин) морив голодом не т?льки укра?нц?в. ? чому б тод? Укра?н? не закидати вимоги до Груз??, зам?сть того, щоб незаконно постачати ?? збро?ю, а грош? класти соб? до депутатських кишень?
Чому б не вимагати в?дшкодування у т??? ж Н?меччини, чий той самий вище згаданий Г?тлер убив м?льйони укра?нського населення? Чому саме Рос?я? А День перемоги, до реч?, при Ющенко нав?ть в?дсвяткувати по-людськи не можуть…
Радянський союз… такию то сякий… зам?сть того, щоб балачки навколо минулого розводити, краще б майбутн? будували. Зам?сть того, щоб винуватц?в шукати, краще б нормальн? дипломатичн? в?дносини з ус?ма кра?нами св?ту.
До реч?, а Жовтнева революц?я (про яку я теж уже згадувала), таки дала земл? селянам, а заводи – робочи, а Помаранчева бандит?в у тюрми так ? не посадила.
Замовника вбивства журнал?ста Гонгадзе також так ? не посадили, хоча чотири роки тому на його намет? клялися це зробити…
Т?льки зараз люди чомусь прозр?ли ? пом?тили, що, р?чниця Грузинсько? революц?? Троянд сп?впада? з р?чницею Помаранчево?.
Т?льки зараз люди замислилися, що валянки д?йсно могли бути ?ам?р?канськ???.
Т?льки зараз зрозум?ли що ?х, без ?хнього на те бажання, тягнуть у н?кому не потр?бне НАТО, кидають у вир ф?нансово? кризи, змушують п?дсп?вувати ?нфляц?? ? очима в?рного спостер?гача дивитися за зростанням ц?н, пад?нням товароспроможност? ? тим, як у останн?х конвульс?ях б’?ться над?я.
ЧАСТИНА ШОСТА. В?ДКРИТИЙ Ф?НАЛ
Позичу цей прийом у Бернарда Шоу, спод?ваюся в?н не образиться, але зараз в?н мен? вкрай необх?дний. Отже…
Над?я померла у мене. Я перестала в?рити. Перестали в?рити м?льйони людей. Не перестали ще на?вн?, як? дос? не зняли рожевих окуляр?в ? не залишили ?х на кладовищ?. Хоча, переконана, таких залишилося зовс?м мало.
У грудн? того ж таки 2004 року я написала в?рш, який зараз мен? знову стане у нагод?, ? який знову актуальний…
?
НАДЕЖДА НА НАДЕЖДУ (рус.яз)
Мгновение…
Свет…
Он погас…
Тишина…
За тучу, увы,
Закатилась луна.
Я снова в ночи,
Пишу на бумаге
При свете свечи…
Секунду!
Сегодня Среда?!
Скажите:
Надежда в четверг умерла?
Постойте, постойте!
Шесть дней её нет,
Понятно к чему
Часто гасится свет.
Вы слышите свист?
Вы слышите! Да!
Неделю назад
Там играл пианист.
Случилось…
Свершилось…
Совсем не хочу…
?Но что–то
Сломалось!?,-
В бреду я кричу.
Мой мир изменился!
Наш мир изменился!
Она…умерла! Умерла! Умерла!
Смерть…
Звуки органа…
Мурашки по коже…
Ты чувствуешь это?
Ты чувствуешь, тоже!
Но жить невозможно.
?Она умерла!?, -
я вновь повторяю
запутано, сложно:
?Постойте, прошу!
Мы не хоронили её до сих пор!?
Мне кажется,
Я как–то хрипло дышу!…
Мгновение…
Свет…
Он погас…
Тишина…
За тучу, опять…
Закатилась луна…
И следующий день.
Будильник: ?дин - дон!?
А вдруг у неё
Летаргический сон?!…
Метки:
