Сонет

Я не поет. Я т?льки буду йти!
Лишень навчаюсь ц?лувати риму:
Так несм?ливо, рад?сно й нестримно
Долонями у всесв?т донести.

Несп?шно в?дкриваються св?ти,
У ?х бездонн?сть в?льним птахом лину.
О, зайв? думки! Залиш?ть на днину!
Старий годинник, ну, помовч ? ти!

Яке в душ? прекрасне почуття –
Сонету перший раз дала життя!
У цей зимовий день м?й друг його чита?.

Який же вирок винесе мен??
Невже сонету полихати у вогн??
Ви не суд?ть суворо, я благаю!