Смарагдове послання

Вже не одне життя тебе я знаю,
Тв?й запах крок?в ? вуг?лля в?й…
? вовч? оч?, сповнен? до краю
Зеленим з?ллям незд?йсненних мр?й.

Та як же можуть т? травнев? оч?
Колоти серце, бити батогом,
Коли душа здрига?ться д?воча
? серце облива?ться вином?

Залиш т? чари, виплесни отруту
? витопчи нарциси у душ?,
Обман?в книгу викинувши люту,

Себе з собою наодинц? залиши…
Заплач смарагдами – можливо, в скруту
Обманну зелень вими?ш з душ?.