Хата-музей одного фiльму

У пан? Мар?? зор?ють захоплено оч? –
Ось н?би учора у хат? булося у отч?й –
Серг?й Параджанов. Тенета манлив? к?но.

Полем?ки, докори, думи, шукання, шал?ння.
Спадали сум’яття, зникали по досв?тку т?н?,
На покут? Йванка й Палагну в?нчали ярмом.

Вбрання п?дбирали артистам гуцульське правдиве,
В столицю возили м?сцеву гов?рку свою.
Звучистим сп?ванням погордий зворушили Ки?в,
Надбанням прадавн?м, плекан?м у р?дн?м краю.

Круг столу лавиц?, застелен? впрост л?жниками,
Сорочки, кептарики – варто вдягнути й в?дчуть
Земл? притягальн?сть, ? гом?н в?к?в зачерпнуть,
Пристати душею до нурту усл?д за Майстрами...


*Хата у Верховин?, в як?й жив С.Параджанов в 1963-1964 рр, зн?маючи ф?льм ?Т?н? забутих предк?в?, по одно?менн?й пов?ст? Михайла Коцюбинського