Стих я поет

Стих?я ? поет
Грудень 1984,
с?чень, лютий 1985.
Ген?й Божественно? ясност? — явище природи духу —
з високих енерго?нформац?й.
Поетов?-богов?, якщо в?н народився ? рано п?знав,
сховався ? став нос??м ген?я, не тяжк? народи.
Не ма? права мислитель-поет убити в соб? сонце духу —
досягнення-пол?т.
Н?хто не знав ? не м?г знати, хто ?сть поет-мислитель:
розум?ння можливе на близьких р?внях сходження;
енерго?нформац?йний резонанс в?дбува?ться на однакових
частотах пол?в в структурах в?дпов?дост?, що вже
сп?вдержать спор?днене.

1.

?нд?? необх?дно допомогти:
необх?дно п?дтримати ?нд?ю думкою.
Думкою не вбива?ться самобутн?сть ? незалежн?сть.
?нд?я — самобутн?й спос?б життя ? самобутня культура;
вершина ?хня — думка.
Англ?йц? ? з ними вся цив?л?зац?я Заходу переконались,
що ?хня духовна експанс?я не задушили кор?нно? культури ?нд??.
Думка ?нд?? пробудилась в?д знайомства ?з Заходом
? розвива?ться.?мпер?ал?зм з цього (1984) року буде робити все,
щоб роз’?днати ?нд?ю ? вбити ?? дух.
Чому це так?
Зах?дний грунт вперше масово втратив душ?, котр?
кинулись до св?тогляду ?нд??, до новоутворення сект,
звульгаризованих культ?в з грунту Сходу ? ця нец?льн?сть душ
чека? правильного виходу...
Необх?дно вберегти ?нд?ю думкою планетарного
масштабу, нею ж переродити всю планету.
Перемога вищо? думки над нижчою в?дбудеться т?льки
на планетарному р?вн?, котрого не сягають нарости на
неортодоксальному ?нду?зм? ? зах?дництв?. Вже в?дбува?ться
вза?мопроростання св?тоглядних знань з духовних
осво?нь Сходу ? експерементальних знань Заходу.
Нижче цього — планетарного — р?вня необх?дно
звершилася б катастрофа.
В св?т? вмира? духовн?сть.
Чому вмира? духовн?сть?

2.
Середня людина.
?? передбачали.
В Рос?? мовчки об?йшли ?? найб?льш обдарован? в духов?
люди, окр?м надсов?стей Гоголя, Толстого ? Досто?вського.
Передбачався феномен XX в?ку — посередн?сть. В?к-виродок
для нос??в високого духу ставав неминучим. Неминучим —
п?сля самозв?льнення неросв?тлених людей, придушених
в житт? ? духов?. 17-й р?к — вих?д темних мас на прост?р
життя, прояв законно? в соб? стих??, до цих п?р не зрозум?лий
ц?лком жодною людиною.
Середня людина напустила св?й дух, визначила як ? чому бути,
в ус?х д?яльностях створила свою атмосферу, сво? середовище,
сво? безвилазно-глибок? кол?? ?нерц?йних псих?чних випром?нювань.
Вся еволюц?я п?шла на повод? в середньо? людини. Не зрозум?вши
цього, загинули вс? несередн?.
Середня людина — це та, котра не зд?йсню? сходження до
високого духу, людина з утил?тарними знаннями,
нап?взнаннями, що найг?рше.
Середня людина сформувала за образом ? духом сво?м
утил?тарн? покол?ння. За тишею посередност? виросла
буря, бо для самотворення духу народу нема? н?чого б?льш
в?дразливого, ан?ж заст?й посередност?.
Буря наближу?ться,
бо пошкоджен? розуми — це шлях до атастрофи.
Сьогодн?шн?й шлях посередностей — шлях до катастрофи.
Це хвор? люди.
Депрограмац?ю сформованих утил?тарних кал?к,
оновлення самого шляху думки ? реорган?зац?ю життя
зд?йснять нов? люди-боги на земл?: вони вже ?.
Про середню людину потр?бно сказати, щоб кожна людина
знала, що про це знають. Буде знати правду про себе —
зможе розум?ти св?т дал?. Строго — це необх?дний перший
крок до одужання.
Кричали завжди: ?Л?ки! або н? слова про хворобу!?
Це минуле (зле). Кричали т?, що не знали природи людини —
як вона ?.
? нин? не знають, як зц?лювати правдою, Святим Духом.
Суть проста: нос?? середн?х д?апазон?в духу не допускають
до народу нос??в вищого. Вони не винуват?: така вза?мод?я
в?брац?й в сам?й природ?. То все ляльковий театр на нитках
низького, котрий н?чого з природи людини ? Космосу
не зна?, бо ? рабом, а не в?льни духом. Нижче не зна? вищого.
Чому вмира? духовн?сть?
Найвища духовн?сть пропала ?з загибеллю вс?х
найвищих поет?в ? мислител?в. Поети як пророки ? водночас
центри кристал?зац?? культури загинули в?д низьких в?брац?й,
отримуваних в?д темних думкою середн?х людей.
Найвищ? ? найтонш? поети — одиниц? ясновидц?в, що чули
Бога, — не змогли вижити в каламутних потоках
нап?впросв?тленост? ? темряви з?псованих людей. Поетов?
з його вирощеним св?тлим духом просто ф?зично ста?
нестерпним опускання в темний дух, — це першопричина
руйнувань ? вмертвлювань душ ? т?л поет?в,
до цих п?р нап?вв?дома.
Вирвавшись в заграничне, повертаючись в надра ?
п?дн?маючи ?х, не витримують в соб? боротьбу всього народу,
вс?х стих?й.
Мова йде про вожд?в, бог?в на земл?.
Поет?в убили недальновидн?стю, вважаючи й до цих п?р,
що шлях у майбутню гармон?ю з Космосом лежить
на основ? ф?лософ?? ? науки. Це законом?рно в середовищ?
темних. Правильно зробили, що вибили оч?, котр? д?йсно
бачили в духов?.
Загинули найдуховн?ш? поети, не ставши в природну точку,
в нев?домост?, зв?дки давали б св?ту ?материнську в?брац?ю?.
Повторюю, не в точку практично? формально? влади, а в ту,
що знаю я.
Це прелюд вс?х трагед?й ? щастя — просв?тити ?нших,
коли тво? просв?тлення в той час для тебе — убивче.
? особливо — просв?тлення тво?ю думкою т??? частини
народу, що мав розумовий зсув в однобок?сть.
Ця частина, середн? люди, утил?тарн? кал?ки, породжу?
життя под?бне соб?, грибами темного духу с??ться
над землею ? знищу? здоровий народ. — Потр?бно тод?
знати р?вень недосяжност? в духов? ? думц?. — Хто з вас
може мати справу з пандем??ю найнещадн?шою —
в духов??
Як утворилась орган?зац?я життя ? св?тогляду,
котра вмертвлю? народ?
Де найб?льш рання, кор?нна помилка в розво? життя,
що привела до однобокост? життя, до вмирання
св?тло? духовност??

3.
Праця мислителя — праця св?това.
В природ? нема ?зольованих ??дей Заходу? та ? ?дей Сходу?.
В природ? ? принцип невпинного оновлення життя в зв’язку
з у с ? м б у т т я м.
Сказане дал? справедливе для ус?х мислител?в.
Я скажу, що тим, хто мислитиме надсильно й ориг?нально,
сл?д чекати удар?в ? в серце, ? в голову. Не символ?чних,
? не в?д уряд?в, а псих?чних, з ?диного поля вза?мод??.
Тим сильн?ших, чим б?льшо? к?лькост? людей зач?па?ться
псих?ка ?за живе? ? чим б?льше ви зм?ню?те ?х уявлення —
розбуджу?те енерг?ю. ? вбивч? удари, коли п?дн?ма?те
за собою надра всього народу.
Вбивання мислител?в на р?вн? псих?чних енерг?й —
законне, в закон? природи, у властивост? матер??
спор?днен?й св?домост? — в зм?нюваност? матер?альних пол?в
з допомогою матер?альних агент?в, що йдуть в?д процес?в
мислення, кажучи просто. Дух — у зв’язку з матер??ю.
Ось це розряджання на свою душу ? серце вс?х потенц?ал?в,
що накопичились в?д повторювань загальноприйнятих
мислеобраз?в нижчими — справа поетична.
Правильно буде брати анал?з на поез?ю в кожн?й д?яльност? —
скр?зь ? сп?вв?дношення творчого (св?тлого) й ?нерц?йного
(темного).
Т?льки розв?ювання в духов? загальноприйнятого блискаючою
думкою веде до зв?льнення ?нших в?д т??? п?тьми, бо на справ?,
безпосередньо висв?тлю? розум ? душу, в?дкрива? вищ? центри —
п?дн?ма? розумово-псих?чн? стани ?нших. Вирощу? ген?я.
В цьому сенс, це ? подальшою еволюц??ю людини, котра
направлена у вищий дух. Концентрована думка — наймогутн?ша сила.
Потр?бно П?ДП?ЛЬНО
одкривати в соб? ориг?нальн? центри мислення,
щоб було чим концентрувати непереможну ориг?нальну думку.
Якщо ж милитель не буде зл?тати над стих??ю загальнолюдського
потоку мислення-сугест??, в нього в результат? буде виходити
те ж саме, що й в ?нших, — зачарована посередн?сть.
Буде середня людина, вбивча для нос??в вищо? мисл?. Заклекоче —
а виходить так, як в ?нших.
Так, як в середовищ?-см?тт?.
Потр?бно мати, що назива?ться, художню душу. Сл?д мати
особлив? поетичн? проникнення духом ген?я. — Для початку.
Функц?я уряд?в — бути урядами. Уряди йшли ? будуть ?ти
за вождями духу й думки, бо уряди — нев?льн?, вони
визначаються середньою людиною ? для не? природно
створенн? нею ж таки.
Кожному пер?оду часу в?дпов?да? св?й тип таких д?яч?в.
На старших сидить час.
Люди мовлять, що втомились в?д самих себе; втомлених
не сл?д запрошувати на передн?й край мисл?, де гинуть
найдужч?: природа не зна? умовностей, зна? сво? закони.
Укра?н? ? ?нд?? сл?д допомогти розво?м думки,
ви вже зна?те чому. П?дн?ма? т?льки вищий дух, перемага?
т?льки вища думка, в кожно? з них сво? нос??.
Це праця не уряд?в ? не парт?й,
це праця одиниць найвищо? генерац?? життя —
одиниць з обома крилами:
чистою духовн?стю ? чистою думкою.

4.
Суверенн?сть поета почина?ться з в?чност?.
Краще народитись поетом.
Поетом — потр?бно народитись.
Поет — посол Неба, випад з майбутнього.
Найголовн?ше для нього — вирватися з народу
? д?йти до Бога,
з’?днати Бога ? народ.
Поет зразу ж бачить, з ким ма? справу, з яким
сп?вв?дношенням св?тла ? п?тьми, зм?нюваност? та ?нерц??.
Ненародност? поета нема; закрившись в?д емоц?йно-вольових
пол?в народного середовища, поет втрача? розвиток.
З ?ншого боку, не вм?ючи в?д?рватися в?д народу ? п?днятися
в духов?, щоб з’?днатися з народом щоразу на б?льш високому
р?вн?, в?н — не поет.
Не вм?ючи п?дн?матися до Бога ? опускатися до народу, щоб
очищувати народ в?д сл?д?в нижчоъ орган?зац?? матер??, в?н —
не поет. Бути в народ? ц?лком, або ц?лком в?д?рватися
в?д народу — значить, н? разу не бути поетом. Поет
проводить ясн?сть через себе, як пров?дник. Чим ближче
розвиток поета до Бога, тим б?льше в?н не т?льки пров?дник,
а й творець.
Свав?лля творче поета визнача?ться природно тими
в?брац?ями народу ? Космосу, якими в?н живе.
Народ раптом чу? поета, коли один Бог говорить
устами поета. ? т?льки тод?. Все ?нше не ма? значення.
Коли через поета говорить Бог — народ чу?, чу? нутром.
Чу? — якщо поет сам ?де за Богом.
Поет повинен вказувати сво?м ходом — куди ? як йти
народу, як думати ? що робити.
Народ н?коли не ходив ? не п?де за розумовими доказами,
бо розумов? докази для нього, — у великому т?л? якого ?
вс? знання, то н?сен?тниця. Народ ходив ? п?де т?льки за Богом —
так, як чу? сво?м нутром.
? в?н в?др?зня? сво?м великим нутром: хто ж його чистить,
нутро народне? Хто чистить великого зв?ра?
Поет визнача? ?по-божому? ще не створений св?т, що
шука? ново? форми, ? цим в?н — творець того життя,
яке буде, ще вт?литься.
Поет — око духу, самопросв?тлення зору завдяки дан?й
йому властивост? чути Бога ? завдяки знанням.
Поет — центральний активний вузол перетворення вс?х
в?брац?й в?д нос??в осво?нь природу в наймогутн?шу —
художню.
Середн? люди не зобов’язан? псувати нап?взнаннями матер?ал
поета ще до творення, а також н?хто не може завадити йому
чути Бога в творенн?.
Як д?ють плоди високого духу ? сам дух безпосередньо?
Т?льки б?ля найвищого нос?я духу ? його плод?в
спада? з очей пелена ? кожен бачить духом св?т ? хто в?н ?
сам , ? чого вартий в?н ? його попередн? клятви. Буде рухатися,
чи зрадник руху, л?нивець. ? бачить, що в св?т? ? одв?ку сили —
високий талант до Бога ? на?вний жах буття. Високий талант
сво?м духом розкрива? пелюстки серця ? мозку кожно? людини
п?д промен? любов? всього св?ту. На мить переводить
неп?дготовлену людину в стан всевид?ння, ?дност? з Космосом,
п?сля зак?нчення цього — знову т?льки автоматизм
сприйняття, г?пнотичний сон, психолог?чн? бар’?ри.
Ось що творить благородне мистецтво ? думка, являючи
шлях в безсмертя — зв?льнення в?д невол?.
Високий дар духу ? в житт? запуска? в?д нос?я до сердець
людей нит? вищих в?брац?й — розкрива? високому
безпосередньо ? прямо.
Чи це не мука для людини? — обп?кання Красою ? Божою
благодаттю серед принуки ф?зично? ? духовно? на земл?? Це ж
не придушення людини сугест??ю, нав?юванням, невисокою
думкою, г?пнозом посередност?, а д?я ?дино правильна — духовним
(ненасильним, резонансним, любовним) подвижництвом.
Т?льки так милосердно! Ось глибина. Все мистецтво, л?тература
? мисль — це сл?ди в?д вищо? орган?зац?? матер??. Все, що в?д Бога.
Поетичн? проникнення — перв?сний кор?нь здорово? природи
творчост?. Дух! проникнення духом, — розум добуду?.
Птиця св?домост? — з двома крилами найвище летить.
Найб?льше нерозум?ння в мистецтв? — те, що мистецтво,
н?би-то, мислить образами. Мистецтво строго косм?чно працю?,
як поез?я, живе в природ?, як здорове самооновлення життя,
самотворення попереду життя, в?дпов?да? на коливання життя
? Космосу ? йде попереду — в майбутньому, в прим?рц? нового.
Нос?? вищого духу знають-чують в духов? ще н?ким не в?дкрит?
законом?рност? перет?кання матер?? ? передають ?х духом для
нижчих.
Сильн? духом! — ось глибина майбутнього.
Пророки живуть т?льки в майбутньому, живуть в його одягов?,
перетворюють його духом, а сьогодн?шн? люди розум?ють цю
та?ну так, що то мислять блиск?тки одягу,
так? соб? образи-моральност?.
Сьогодн?шн? н?чого не розум?ють. Об’явився зв?дки.
Н?хто з тимчасових не пробував ходити за плугом-ген??м
поета: найвищ? сили ? поза тимчасовими (вза?мнонелюблячими,
нев?льними, земними) моральностями сирих людей.
Видно, як небагато потр?бно, щоб самовикритися ненос??в?
ген?я.
Посередност? паразитують на авторитет? Лен?на ? його
некомпетентност? в художност? (Святому Духов?).
На практиц? п?сля нього ця обставина найшвидше повела
до самогуств ? катастрофи.
Лен?н не створив головного в теор??.
Абсолютузувати Лен?на — неправильно, повторювати —
катастрофа.
Необх?дно розвивати св?топогляд п?дн?манням на вищий р?вень
знань природи ? Космосу. Видно т? м?сця, на котрих зупинявся
посередн?й розум, не проходила смертна думка.
Поет запалю? нове сонце духу — ? жодна людина не йде
в темряву.Такий закон духу. Поет — спира?ться ? повинен
спиратися на св?товий дух-розум ? на народи. Це — великий
поет в?чност?. Б?ля нього держави ворушаться.
В?н руха? в с е.
Псевдопоет спира?ться на оф?ц?йний малий досв?д.
Маленький псевдопоет стверджу?, що в?н ? ?деологом
парт?? — ? не розум??, чому в?н реакц?онер. В?чност? усм?х
ласкавий.

5.
Так ось.
Кор?нна помилка — однобок?сть ф?лософ?й XIX ? XX стол?ть.
В ?х основу пан?вно покладено обмежену науку ? онтолог?чн?
зв’язки. Ясно, що в них нема природи духу ? духовност?,
людини ? Космосу, ненаукових культур творчост?, само?
ц?льност? буття. На це вказав М. Бахт?н.
Однобок?сть ф?лософ?й XIX ? XX стол?ть — це насл?док
сп?льного ходу еволюц?? середн?х в?к?в ? обставин зв?льнення
само? науки. Наука, не досл?джуючи, наперед заперечила
?снування душ? людини. Це — головне з у с ь о г о.
Д.Л?хачов вказу? на науково-техн?чну революц?ю, як на
причину бездуховност? ? катастрофи. Це неправильно.
НТР — не причина, а другий насл?док поряд з першим —
?бездуховн?стю?. Обидва насл?дки вказують на св?й
сп?льний кор?нь.
Там помилка в корен? — в ф?лософ?ях XIX ? XX стол?ть,
в тому, що в основу св?тогляд?в пан?вно лягли
позитивстськ? теор??, що базуються на гносеолог?зм?.
? я знаю, як ?р?шуче? прикрашували ?х онтолог?чними
звя’зками.
Ц?ле життя вс? чесн? розуми лоскотало, що живе випада?
з уваги. Що поети, виявля?ться, були недосяжними у
вловлюванн? зм?н в Космос?. Що так званий м?стицизм
встигав ? встига? швидше, н?ж наука. Що гинуть нос?? ген??в
? розкладаються душ? людей.
Для глибокого досл?дження природи людини ? св?ту
н? наукових п?дтверджень, н? тонкого художнього дару
особисто в Лен?на не було.
Наука ? розумова д?алектика п?знання перепл?таються
м?ж собою ? практикою.Ця ?дн?сть за сво?ю природою
допуска? помилки, принципово. Сьогодн? настав час не ??,
а нос??в ген??в ? думки.
Наука набрала пан?вного значення зг?дно з св?тоглядом.
А сама наука що таке?
Наука об?йшла, обминула ц?лий материк явищ б?осу.
Обминула явища безпосереднього зв’язку м?ж людьми
? Космосом. Будучи обмеженою, ф?лософ?я заперечила
наперед все, що ? живою природою духу ? духовност?.
? багато п?дтверджень обмеженост? сьогодн?шньо? ф?лософ??
? дефомування нею природного ходу наук на вс?х ?х шляхах.
Це ? вже знаходження сьгодн?шнього життя поза првильн?стю
розвитку, в ?нволюц??.
Той факт, що наука ? ф?лософ?я обминули найголовн?ше,
викривив сам спос?б мислення до панування диференц?йного
(роз’?днуючого), знищив ?нш? п?дходи до находження
життя як природно? ланки
?диного ц?лого буття матер??.
Зараз наука повернулася до ран?ш об?йденого материка
б?осу, до вивчення природи людини ? Космосу. Головне
вир?шу?ться не на р?вн? наукових ?дей ? тенденц?й св?ту.
Головне — глибше, в корен?: в п?дходах до св?ту.
Чому наука зац?кавилась суттю людини — тим, за що
весь час вбивали шукач?в? Чи не ясно, що без цього
неможливий природний розвиток св?ту? Чи не ясно, що
донин? пан?вна тенденц?я техн?чного розвитку — допом?жна,
а наста? духовний розвиток само? людини, як?сно новий
п?дх?д до св?ту?
Зг?дно яких косм?чних закон?в, кр?м земних, економ?чних,
ста? неминучою градац?я людства в?д земл? до Неба:
в?д поневолення нижчими, темними в?брац?ями до
зв?льнення вищими, св?тлими? ? вир?шальне: хто зможе
знаходитись в зв’язку з нос?ями ген??в духу?
Якщо хтось з л?тератор?в мовить, що св?т вряту? моральн?сть,
то це утоп?я, це прекрасне побажання, в?н говорить,
що йому не вести.
Вузьк? знання забавно шукають в соб? виходу з-п?д загроз —
не у велик?й природ?, яка регулю? себе нещадно, зг?дно
сво?х закон?в, помимо нерозумних ? п?днев?льних людей.
Всеосяжн? косм?чн? знання ? любов, що ?х одкрива?, —
ось шлях.
Вузьк? спец?ал?сти з вузькими знаннями не знають, як
? нав?що ?х переплавля? в огн? високого синтезу
одиницями життя. Такими, якими ?х створила природа ?
вони — самих себе.
Наука не вряту? св?т в?д катастрофи, наука сама
потребу? допомоги. Вс? однобок? св?тогляди стоять
перед переходом до як?сно вищого р?вня узагальнення —
св?тогляду планетарного братства розуму ? любов?. ?ншого
шляху нема, я сказав. Зм?ст життя — очищуючись,
п?дн?мати душ? сво? ? вс?х до косм?чно? св?домост?.
П?дкреслюю загальне заблукання: не кер?вний апарат
вимага? свого оновлення, а все життя кра?н ? св?ту
вимагають свого оновлення ? з’яви нос??в найвищого
дару Бога — для цього.
Не т?льки переорган?зац?я господарського ? кер?вного
апарат?в, чого прагне компарт?я, а повна ? ц?лковита
переорган?зац?я ? переродження всього життя св?ту —
з метою стати кожному на сво? м?сце в природ?.
Атрофуватися в знанн?-чутт? св?тового духу — зась.
З? старим св?тосприйняттям ? низькою орган?зац??ю —
катастрофа, перетягне нижча ланка природи, старе
поле. З новим св?тоглядом ? орган?зац??ю життя —
шлях без катастрофи, переважить вище поле косм?чного
розуму.
Д?йсно, для народу нема н?чого небезпечн?шого, н?ж стара
помилка ? в?дсутн?сть нового вождя. П?сля Лен?на помилка
в ф?лософ?? н?ким не виправлена, ф?лософ?я як?сно
не п?днята н?ким.
Помилка проявилась найтяжче в тому, що жоден нос?й духу
не з?брав в соб?, не синтезував, ? не забезпечив сво?м життям,
? не вказав (кр?м частково ген?я М.Бахт?на) на те, що до
ф?лософ?? потр?бно йти в?д б?льшого.
Хто зна?, що це таке?
Про це п?зн?ше.
В результат? однобокост? св?тогляду побудоване однобоке
життя народ?в ? в результат? вс?х — неоптимальний шлях
розвитку. Бо втрачено високу духовн?сть ? правильне
косм?чне життя душ людей. Втрачено найвищ? особливост?
в?льних особистостей, все зун?ф?ковано, св?домо
зтотал?таризован? ? пошкоджен? до границ?, основи
косм?чно? людини зруйнован? наст?льки, що народи
ще нав?ть не знають, що з ними зроблено.
Це прекрасне поле д?яльност? для мене.
Ясно, ф?лософ не може бути ф?лософом; може —
поет, не зв’язаний земним духом.

Св?т ловить.
Ясно, що через часових отуплювач?в поет вимушений
?золюватись в?д темного духу утил?тарних кал?к; щоб
допомогти народу, кожен день в?н повинен пройти кр?зь
леза с?рих пол?в утил?тарних людей, пор?затися об ?х
енерго?нформац?йн? сфери.
Нема н?кому необх?дност? п?дтвердити себе —
побажанням для поета в?дректися народ?в ? стих?й.
(продовження буде...)

Метки:
Предыдущий: Стих я поет продовження, 1
Следующий: Хуже чем Я