Ще учора...

Ще учора т?тка Степанида сид?ла на призьб? погр?бничка ? задумливо дивилася у прост?р неба. Б?л? пухнаст? хмарки п?р’?нками снували по блакит?. Думки застеляли оч? старенько? туманним житт?вим видивом. Ранок був гарний, сонячний. ? теплий. Пром?нц? пестили вистраждане обличчя, з?гр?вали трудящ? тремтлив? руки. Здавалося, що в ц?й ц?лковит?й гармон?? природи ? людини пану? неск?нченний плин любов? ? добра.
...Ще учора т?тка Степанида ходила по двор?, робила свою повсякденну роботу. Бриклива к?зка Кв?точка нав’язливо тулилася до господин?, чекаючи в?д не? н?жност?, любов?, пестощ?в. Так, ? господиня говорила до не?, ? лаг?дно, ? тихо. К?т Мурчик нетерпляче чекав з ?? рук щойновидо?ного молочка. Тоненька ц?вочка заворожливо дзюркот?ла у д?йничку. В?чнорадий Туз?к ганяв по двор?, при кожн?й нагод? улесливо заглядав у оч? господин?, яка осявала собою усе подв?р’я.
...Ще учора т?тка Степанида вешталася коло плити ? варила борщ. З кислинкою. Пекла пир?жки з квасолею, а п?сляоб?д дивилася сер?ал про кохання, про зраду. А поруч сид?в Онисим. В?н щось невдоволено бурчав. Завжди бурчав. Усе життя прожили разом ? все життя вона плакала. Пив, ? ганяв ??. Д?ти виросли, роз’?хались. При?здять р?дко. А в?н, Онисим, чужий для не?. Ск?льки ж кров? випив... От ? тепер ще п’?. Ла?ться ? взива?...
...Ще учора т?тка Степанида слухала брудну лайку сус?дки, у яко? чорно в рот?. За все причепиться, ще ? проклина?, бо куриця зозуляста до не? перелет?ла, у город? погреблася. ? сто прокльон?в Степанид? на голову. Болить голова, т?ло, ? душа...
...Ще учора бол?ло серце. Його наче четвертували на кусочки. Темн?ло у очах. П?гулки вал?долу поступово утихомирювали б?ль. А ще крутили у суглобах руки. Спотворен? моргулями пальц? зводило судомою. Усе життя у колгосп?. Скуштувала кислиць... Голод. Холод. В?йна...
...Ще учора, увечер?, перед заходом сонця, т?тка Степанида об?йшла подв?р’я ? с?ла на призьбу. Окинула змореним поглядом ус? куточки, а пот?м задивилася на кв?тник, який був зовс?м поруч. Р?знокольоров? жоржини весело усм?халися до не?. Запашна мат?ола нав?яла спогади про юн?сть, про дитинство. Згадалося все... Кручений панич кучерявився над в?кном. Завтра на св?танку в?н розкв?тне. Голуб? кв?ти порадують серце Степаниди...
...Це було учора... А сьогодн? т?тка Степанида спочива?... на лав?… Натруджен? руки м?цно тримають хрестик. Тихо снують по хат? люди. Р?дн? заклопотан? поховальними справами. Онисим ледь трима?ться на ногах, з горя вже напився. Сус?дка зац?плено мовчить, а котик Мурчик розгублено б?га? по хат?. Десь там, у хл?в? чути бекання недо?но? к?зки. Туз?к тонко завива?...
...А над в?кном буйно кв?ту? кручений панич. Голуб? грамофончики засмучено заглядають у в?конце. Ще учора вони чули чар?вну п?сню, яка щасливою птахою зл?тала з усм?хнених вуст...